Розділ II. ШЛЮБ. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ

Право чоловіка на утримання припиняється у випадках, передбачених законом, зокрема у випадку: 1) реєстрації чоловіком повторного шлюбу; 2) припинення можливості дружини (колишньої дружини) надавати матеріальну допомогу; 3) смерті одного з подружжя (колишнього подружжя); 4) передачі дитини на виховання іншій особі; 5) досягнення дитиною відповідного (трьохрічного або шестирічного) віку; 6) виключення відомостей про дружину як матір з актового запису про народження дитини; 7) смерті дитини (ст. 82, ст. 86 СК України).

Внаслідок зазначених обставин припиняється також право на утримання колишнього чоловіка.

Стаття 88. Право на утримання того з подружжя, з ким проживає дитина-інвалід

1. Якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною-інвалідом, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною-інвалідом та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.

2. Розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина-інвалід, визначається за рішенням суду відповідно до частини першої статті 80 цього Кодексу, без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина.

1. Право на утримання того з подружжя, з ким проживає дитина-інвалід, закріплено в сімейному законодавстві вперше. В КпШС України 1969 р. подібної норми не містилося. Втім, Пленум Верховного Суду України роз'ясняв, що при вирішенні спорів про обов'язки подружжя по взаємному утриманню необхідно виходити з того, що за змістом ст. 32 КпШС України правом на стягнення аліментів користується будь-хто з батьків, який у зв'язку з доглядом за спільною дитиною-інвалідом віком до вісімнадцяти років чи спільною дитиною-інвалідом першої групи з дитинства був вимушений залишити роботу або не працює і потребує матеріальної допомоги (абз. 1 п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» від 12.06.1998 р.). В СК України дане положення перероблено і вдосконалено.

2. В коментованій статті міститься норма, яка регулює відносини, що виникають за досить складних життєвих обставин. Той з подружжя, з яким проживає дитина-інвалід, вимушений самостійно вирішувати багато проблем майнового та особистого характеру. У зв'язку з опікуванням дитиною його можливості для самореалізації у будь-якій сфері, включаючи професійну, зазвичай є значно обмеженими, що відбивається на рівні його доходів. Однак в даному випадку матеріальний стан не є визначальним фактором, оскільки згідно зі статтею виникнення права на утримання не залежить від потреби у матеріальній допомозі. Другий з подружжя зобов'язаний брати участь у забезпеченні матеріального благополуччя того з подружжя, з яким проживає дитина-інвалід, тому що останній внаслідок об'єктивних обставин значно більшою мірою виконує обов'язки по догляду і розвитку дитини, зазнає більших фізичних та психологічних навантажень і у зв'язку з цим потребує додаткової підтримки.

3. Коментована стаття не передбачає яких-небудь особливостей для дружини або чоловіка, правило є однаковим для обох з подружжя. Право на утримання від іншого має той з них, з ким проживає дитина-інвалід і який опікується нею. В разі зміни місця проживання дитини і визначення його з іншим з подружжя, відбувається, так би мовить, зміна ролей подружжя у зобов'язанні по утриманню.

4. Дитиною-інвалідом є дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту (ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 p. № 2402-І11). Важливою є потреба дитини-інваліда в постійному сторонньому догляді. Тому в разі спору дана обставина має бути підтверджена відповідними доказами.

5. Відповідно до коментованої статті право на утримання виникає на підставі складу юридичних фактів:

1) проживання одного з подружжя з дитиною-інвалідом та опікування нею;

2) нездатність дитини обходитися без постійного стороннього догляду;

3) походження дитини від другого з подружжя (кровне споріднення) або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення, факт біологічного походження);

4) спроможність другого з подружжя надавати матеріальну допомогу.

6. Відповідно до коментованої статті неодмінною умовою виникнення права на утримання одного з подружжя є опікування ним дитиною-інвалідом. В разі спору факт опікування дитиною має бути доведений свідченням свідків та іншими доказами. Опікування дитиною не виключається в разі залучення до догляду за дитиною сторонніх осіб, професійних вихователів, медичних працівників тощо. Сам по собі факт проживання з дитиною-інвалідом не є достатнім доказом опікування нею. Право на утримання не виникає, якщо один з подружжя проживає спільно з дитиною-інвалідом, однак дитиною опікується інша особа, яка також проживає разом з ними.

7. Роздільне проживання подружжя не є необхідною умовою виникнення права на утримання. Тому обидва батьки дитини можуть проживати з нею в одному будинку (квартирі). Проте навіть у випадку спільного проживання подружжя для виникнення у одного з них права на утримання на підставі коментованої статті потрібно, щоб опікувався дитиною-інвалідом лише один з них. За таких обставин суд при вирішенні спору має виходити з того, хто з подружжя безпосередньо опікується дитиною-інвалідом, зокрема здійснює за нею постійний догляд.

8. В абз. 2 ч. 1 коментованої статті сказано, що право на утримання не залежить від матеріального становища батьків. Лише з цього законодавчого вислову можна дійти висновку, що кровне споріднення (походження дитини) є підставою для надання утримання тому з подружжя, який опікується дитиною від другого з подружжя.

9. Працездатність і потреба в матеріальній допомозі того з подружжя, який опікується дитиною, не обумовлюють, як раніше, його право на утримання.

10. В коментованій статті передбачено певні особливості визначення розміру аліментів судом. Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. При цьому суд не враховує можливості одержання подружжям, з яким проживає дитина, аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина. Дане правило обумовлене тим, що догляд за дитиною-інвалідом пов'язаний з особливо значним навантаженням на того з подружжя, який опікується дитиною. Якщо другий з подружжя здатний надавати утримання, то він зобов'язаний це робити, незважаючи на можливість одержання допомоги другим з подружжя від його батьків, повнолітніх дітей або інших осіб.