Розділ II. ШЛЮБ. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ

3. Право дружини на утримання виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) вагітність або проживання з нею дитини, яка не досягла трьох років або шести років, якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку; 2) походження дитини від чоловіка (кровне споріднення) або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення, факт біологічного походження); 3) здатність чоловіка надавати матеріальну допомогу. Для виникнення у дружини права на аліменти від її чоловіка потрібна сукупність вказаних вище фактів.

4. Вагітність означає особливий стан жінки, який існує у період розвитку в її організмі плоду. В юридичному розумінні вагітність — це юридичний факт-стан, з наявністю якого закон пов'язує важливі правові наслідки. Зокрема вагітність є одним з юридичних фактів, який надає жінці право на одержання утримання від її чоловіка. При цьому вагітність не пов'язана з непрацездатністю жінки, тобто жінка не повинна доводити, що у такий період вона не може працювати і її трудова функція суттєво обмежена.

Вагітність є підставою для стягнення аліментів на користь дружини у сукупності з іншими обставинами, зокрема, здатністю чоловіка надавати дружині матеріальну допомогу. Більш складним є питання про наявність такої умови як походження дитини від чоловіка (кровне споріднення). Звертає на себе увагу, що факт входження дитини від чоловіка (кровне споріднення) не зазначений як умова виникнення права дружини на утримання під час вагітності (ч. 1 ст. 84 СК України). Це пояснюється тим, що за законом лише після народження: а) визначається походження дитини (ст. ст. 122, 133, ч. 3 ст. 144 СК України); б) здійснюється оспорювання батьківства (ч. 3 ст. 136 СК України).

Таким чином, чоловік зобов'язаний надавати утримання дружині під час її вагітності навіть у тому випадку, коли він не є батьком дитини. Якщо він оспорить батьківство після народження дитини, то його обов'язок буде припинятися лише після набрання сили відповідним рішенням суду про виключення відомостей про чоловіка як про батька дитини (ст. 136 СК України). На жаль, закон не визначає долю сум сплачених аліментів, хоча такі суми можуть бути значними.

З аналізу ч. 2 ст. 85 СК України можна зробити висновок, що право дружини на утримання припиняється лише на майбутнє. Відповідно, суми сплачених аліментів не підлягають поверненню. Таке рішення вбачається невиправданим. Більш справедливим було б інше розв'язання питання. З урахуванням того, що до регулювання сімейних відносин можуть застосовуватися норми Цивільного кодексу України (ст. 8 СК України), можна було б вважати, що суми сплачених чоловіком аліментів є майном, яке було набуте дружиною без достатньої правової підстави (ст. 1212 ЦК України).

4. Відповідно до ч. ч. 2 і 3 коментованої статті право дружини на утримання виникає в разі проживання з нею дитини. На перший погляд здається, що мова йде про проживання дитини виключно з матір'ю, окремо від батька дитини. Проте це не зовсім так. Роздільне проживання подружжя не є необхідною умовою виникнення у дружини права на утримання. У випадку розірвання шлюбу роз'їзд колишнього подружжя нерідко не відбувається, зокрема у зв'язку зі складними житловими умовами, тому сторони фактично можуть залишатися проживати в одному будинку (квартирі). Свого часу в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» від 12.06.1998 р. вказувалося, що батьки можуть проживати окремо, у тому числі в одній квартирі. Тому умова — «дружина, з якою проживає дитина» — може мати місце і тоді, коли батьки, хоча і проживають в одному будинку (квартирі), не складають однієї сім'ї і реально дитина проживає лише з її матір'ю. Доказом цього факту може бути рішення суду, в якому буде встановлено, що дитина після розірвання шлюбу батьків залишається проживати з матір'ю. При вирішенні спору щодо права на утримання між сторонами, які перебувають у шлюбі, суд має виходити з того, хто з подружжя самостійно опікується дитиною.

5. Чоловік зобов'язаний утримувати дружину, з якою проживає дитина, тільки у разі, якщо він є батьком цієї дитини. В ч. 3 коментованої статті, на відміну від ч. 2, вимога щодо батьківства не зазначена, втім, не викликає сумніву, що правило є єдиним для обох випадків. Таким чином, мати дитини, яка має вади фізичного або психічного розвитку, набуває право на утримання від свого чоловіка у тому разі, якщо він є батьком дитини.

6. Згідно з ч. 4 ст. 84 СК України право на утримання виникає у дружини незалежно від її: а) працевлаштування; б) матеріального становища.

Опікування дитиною певною мірою обмежує можливості працевлаштування особи. Втім, потреба в матеріальній допомозі того з подружжя, хто опікується дитиною, не є вирішальною для існування права на утримання. Відповідно до закону в даному випадку право на утримання не залежить від того, чи працює особа, та від її матеріального стану. Право на утримання виникає і тоді, якщо особа є працездатною. Разом з тим зазначені обставини, безсумнівно, враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Раніше дружина мала право на утримання після досягнення дитиною трьох років лише за умови перебування у відпустці по догляду за хворою дитиною (ст. 32 КпШС України 1969 p.).

7. Право на утримання під час вагітності виникає лише за умови перебування жінки у шлюбі. В ст. 91 СК України, в якій закріплено право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, немає посилання на ч. 1ст. 84 СК України. Право на утримання у зв'язку з вагітністю виникає у шлюбі з моменту зачаття і триває протягом всього періоду вагітності. Якщо жінка завагітніла до укладення шлюбу, право на утримання від чоловіка виникає з моменту укладення шлюбу. Хоча право на утримання у зв'язку з вагітністю припиняється з моменту народження дитини, одночасно за необхідних умов виникає право на утримання відповідно до ч. 2 ст. 84 СК України. Тому після народження дитини немає необхідності повторно звертатися до суду з іншою вимогою — про надання утримання до досягнення дитиною трьох років. Право особи на утримання у зв'язку з проживанням з нею дитини триває до досягнення дитиною відповідного віку (трьох або шести років).

8. Відповідно до ч. 3 коментованої статті право на утримання виникає у випадку, якщо внаслідок особливостей свого розвитку дитина має фізичні або психічні вади, що зумовлюють необхідність особливого догляду за нею, регулярних медичних оглядів, лікувальних курсів, неможливість відвідування звичайних дитячих закладів тощо. Однак при цьому дитина не є інвалідом. З часом по мірі розвитку дитини ситуація може змінитися на краще, тому відповідно до закону право на утримання триває до досягнення нею шести років. Якщо ситуація не поліпшилася за передбачених законом умов, право особи, з якою проживає така дитина, на утримання може виникати на підставі ст. 88 СК України.

9. В ч. 6 коментованої статті міститься два самостійних правила.

По-перше, вагітна дружина має право на утримання і після розірвання шлюбу. Це означає, що жінка, яка завагітніла під час шлюбу, може одержувати аліменти з колишнього чоловіка також після розірвання шлюбу. Головне, щоб вагітність настала під час шлюбу. Ця обставина може визначатися за правилами, встановленими ч. 2 ст. 122 СК України. Вважається, що вагітність настала за час шлюбу, якщо дитина може бути народжена жінкою до спливу 10 місяців після припинення шлюбу.

По-друге, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від свого колишнього чоловіка і після розірвання шлюбу. При цьому можливі два випадки: а) дитина проживала з матір'ю до розірвання шлюбу і продовжує проживати з нею після розірвання шлюбу; б) дитина стала проживати з матір'ю після розірвання шлюбу між батьками.

10. В статті не передбачено жодних особливостей на випадок проживання з одним з подружжя одночасно кількох дітей. Дана обставина не має бути визначальною при вирішенні питання про розмір аліментів на утримання того з подружжя, з яким проживають діти. Іншими словами, розмір аліментів на одного з подружжя визначається незалежно від того, один або кілька дітей проживають разом з ним. Кількість дітей має значення при визначенні розміру аліментів на дітей, а не на одного з подружжя.

11. Дружина може мати право на утримання за наявності одночасно декількох підстав, наприклад, у зв'язку з вагітністю і у зв'язку з проживанням з нею дитини. Друга вагітність дружини, з якою проживає перша дитина, не створює додаткового права на утримання від чоловіка і не може виступати підставою для зміни розміру присуджених на утримання дружини аліментів. Лише в разі припинення права дружини на утримання у зв'язку з проживанням з нею дитини (наприклад, після досягнення дитиною відповідного віку), право дружини на утримання у зв'язку з вагітністю отримує самостійне існування.

12. У СК України відсутнє спеціальне положення на випадок, якщо діти проживають з кожним з подружжя (колишнього подружжя). Суд у такій ситуації має розглянути спір про надання утримання за позовом кожного з подружжя і, з'ясувавши їх можливість надавати матеріальну допомогу, стягнути аліменти на користь менш забезпеченого з них у твердій грошовій сумі. У такому порядку аліменти мають стягуватися, лише якщо в кожного з батьків проживають їхні спільні діти.

13. У СК України не закріплено право інших осіб, наприклад, баби, діда у випадку проживання з ними дитини на утримання від її батьків.

14. В коментованій статті особливості визначення розміру аліментів судом не передбачені, тому слід керуватися положеннями ст. 8 °CК України.

Стаття 85. Припинення права дружини на утримання