Розділ II. ШЛЮБ. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ

4. В ч. 1 коментованої статті вказано, що, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

При визначенні часткової власності подружжя продовжують бути співвласниками певного майна, хоча і з визначенням їх часток у праві власності. Як співвласники, подружжя (колишнє подружжя) має координувати свої дії щодо володіння, користування та розпорядження майном. Таким чином, вони продовжують бути пов'язані між собою майновою спільністю, хоча й дещо іншого характеру. Разом із тим на практиці факт переводу спільної сумісної власності в спільну часткову має важливе значення.

5. В ч. 3 коментованої статті визначається правовий режим речей для професійних занять подружжя. Такі речі присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Ця норма є продовженням правила, закріпленого в ч. 4 ст. 61 СК України, згідно з яким речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Закон виходить з того, що на придбання таких речей були використані спільні гроші подружжя, тому вартість такого майна підлягає врахуванню при присудженні речей для професійних занять подружжя одному з них.

Стаття 72. Застосування позовної давності до вимог про поділ майна подружжя

1. Позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано.

2. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

1. Згідно із ст. 256 ЦК України позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Треба зазначити, що це визначення є неточним, оскільки позовна давність — це строк для захисту, а не для звернення особи до суду. Звернутися до суду особа може і після спливу відповідного строку давності. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 266 ЦК України).

Коментована стаття визначає вкрай важливе питання — порядок застосування строку позовної давності до вимог про поділ майна подружжя. Протягом тривалого часу сімейне законодавство не встановлювало цих правил, що спричиняло різнобій в практиці.

2. Правила щодо застосування позовної давності до вимог про поділ подружнього майна вирішується в залежності від часу, коли один із подружжя дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. За цим критерієм сформульовано два правила.

Перше правило говорить, що до вимог про поділ майна подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано, позовна давність не застосовується. Це означає, що кожен з подружжя може звернутися до суду з вимогою про поділ майна у будь-який час, незалежно від того, коли він дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Це правило спрямоване на підвищення можливості судового захисту майнових прав та інтересів подружжя.

Згідно з другим правилом, після розірвання шлюбу вимога про поділ майна може бути заявлена протягом позовної давності у три роки, При цьому цей строк обчислюється не від дня розірвання шлюбу, а від дня, коли один із співвласників (колишній подружжя) дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Наприклад, сторони не здійснили поділ подружнього майна в період шлюбу або під час його розірвання. Після припинення шлюбу вони за взаємною згодою користувалися набутим за час шлюбу майном. Однак після спливу п'яти років колишня дружина дізналася, що її співвласник (колишній чоловік) продав спільне майно без її згоди. З дня, коли вона дізналася про порушення свого права власності, і починається обчислення строку позовної давності.

Слід також зазначити, що згідно із ч. 3 ст. 267 ЦК України вперше позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Якщо жоден з колишнього подружжя не зробив такої заяви, то суд розглядатиме спір про поділ майна навіть у тому випадку, коли строк позовної давності було пропущено. Якщо про застосування позовної давності було заявлено стороною у спорі, то сплив позовної давності (при відсутності поважних причин пропущення строку) є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Стаття 73. Накладення стягнення на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя

1. За зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

2. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержано за договором, використано на її потреби.

3. При відшкодуванні шкоди, завданої злочином одного з подружжя, стягнення може бути накладено на майно, набуте за час шлюбу, якщо рішенням суду встановлено, що це майно було придбане на кошти, здобуті злочинним шляхом.

1. Кожен з подружжя за час шлюбу може бути стороною в різних зобов'язаннях. Проте в деяких випадках участь у зобов'язанні одного з подружжя впливає на майнові інтереси другого. Більше того, інколи участь у зобов'язанні одного з подружжя спричиняє визнання зобов'язаною стороною і другого з подружжя. Це можливо як в договірних, так і в недоговірних (деліктних) зобов'язаннях.

2. Той з подружжя, хто не брав участі у договірному зобов'язанні, може набувати певних майнових обов'язків і визнаватися боржником у зобов'язанні. Так, він може нести майнову відповідальність за зобов'язанням, учасником якого був другий із подружжя. Це можливо лише за умов, коли судом встановлено, що:

• договір був укладений другим із подружжя в інтересах сім'ї;