Розділ II. ШЛЮБ. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ

2. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

3. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується три присудженні іншого майна другому з подружжя.

4. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

5. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

1. Розмір часток кожного з подружжя при поділі їх спільного майна визначається згідно з правилами, закріпленими в ст. 7 °CК України. У свою чергу в коментованій статті містяться правила, що стосуються поділу майна подружжя в натурі відповідно до цих часток. Поділу в натурі підлягають лише речі, тобто об'єкти права спільної сумісної власності подружжя. Проте до подружнього майна входять також майнові права та обов'язки подружжя. Ця обставина враховується і при поділі речей (майна в натурі). В процесі поділу між подружжям згідно з їх частками в праві власності на майно розподіляються речі, а також майнові права та майнові обов'язки (борги). Цей момент не відображено в коментованій статті. Вона має більш вузьке значення і стосується лише розподілу речей подружжя. Незважаючи на це, при поділі завжди використовується широкий підхід.

В першу чергу, при поділі майна необхідно визначити його предмет, тобто, те, що входить до поняття «майно подружжя». Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Таким чином, при поділі майна подружжя мають враховуватися три категорії об'єктів:

а) речі (окрема річ або сукупність речей), які належать подружжю на праві спільної сумісної власності;

б) кредиторські вимоги подружжя (право вимоги за договором позики, купівлі-продажу тощо, коли подружжя виступає як кредитор і вправі вимагати повернення боргу, передачі речі тощо);

в) боргові зобов'язання подружжя (зобов'язання, за якими подружжя виступає як боржники і зобов'язані повернути борг, повернути або передати річ тощо).

При розгляді спору суд в першу чергу визначає загальний обсяг майна подружжя. Пленум Верховного Суду вказав, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело та час його придбання. При цьому вартість майна визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди — виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України).

2. Важливого значення останнім часом набуло питання про особливості поділу майна подружжя у тому випадку, коли один або кожен з них є засновником (учасником) підприємницького товариства або зареєстрований як підприємець.

Цивільне законодавство виходить з того, що підприємницьке товариство є власником майка (ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 165 ЦК, України Закон України № 1576-ХІІ «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р.). У свою чергу учасники підприємницьких товариств мають право брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди) та здійснювати відчуження частки у статутному (складеному) капіталі (п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 116 ЦК України) або отримати частину прибутку відповідно до своєї трудової участі (ч. 4 ст. 165 ЦК України). Таким чином норми цивільного законодавства визначають відносини, що виникають між юридичною особою та її засновником (учасником). В них не враховується і не повинна враховуватися інша лінія відносин — між подружжям, один з яких став засновником (учасником) підприємницького товариства. Проте цю лінію в деяких випадках не можна ігнорувати.

При вирішенні цього питання необхідно враховувати характер майна, переданого підприємницькому товариству його учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу або як майновий пайовий внесок (див. п. 3 коментаря до ст. 61 СК України). Якщо таке майно сформоване за рахунок роздільного майна подружжя (дошлюбне майно, майно, що було одержане за договором дарування тощо), то другий з подружжя не може висувати свої вимоги стосовно такого майна. Інша справа, коли вклад до статутного (складеного) капіталу або майновий пайовий внесок було сформовано за рахунок спільних коштів подружжя. Хоча той з подружжя, хто не є учасником товариства, і не набуває відповідних корпоративних прав (права брати участь в управлінні, право на одержання інформації про діяльність товариства, права на розподіл прибутку тощо), він має опосередковане відношення до майна товариства, оскільки вклад (пайовий внесок) було окрім іншого сформовано і за рахунок належного йому майна.

Той з подружжя, хто не є учасником товариства, у разі поділу спільного майна, може вимагати врахування цієї обставини. Якщо подружжя має інше спільне майно, то той з подружжя, хто не є учасником товариства, може одержати свою частку за рахунок такого майна. При цьому він не звертає своїх вимог до майна, що перебуває у власності товариства.

Другий з подружжя може набувати права щодо майна, вже одержаного від товариства тим з подружжя, хто є його учасником. Що стосується господарських товариств, то другий з подружжя може вимагати визнання за ним права на частину: а) прибутку (доходу), яка вже була сплачена (видана) при розподілі прибутку товариства; б) майна, одержаного учасником товариства у разі його виходу з товариства та продажу належної йому частки в статутному фонді товариства іншій особі; в) майна, одержаного учасником товариства у разі ліквідації товариства.

Якщо при поділі спільного майна подружжя іншого майна немає або його недостатньо, то той з подружжя, хто не є учасником товариства, набуває права, передбачені в законі для кредиторів учасника господарського товариства. Ці права визначаються залежно від конкретного виду товариства. Наприклад, другий з подружжя може вимагати виплати вартості частини майна товариства або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення (товариство з обмеженою відповідальністю) або виділення частки учасника-боржника (повне товариство) в грошовій або натуральній формі (ст. ст. 57, 73 Закону України № 1576-ХІІ «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р.). Якщо один з подружжя є учасником акціонерного товариства, то у разі поділу акцій між подружжям за рішенням суду другий з подружжя може вимагати внесення його до відповідного реєстру акціонерного товариства. Треба наголосити, що у вказаних випадках другий з подружжя діє не як співвласник, оскільки він не має права власності на частку у статутному фонді (майні) господарського товариства, а як кредитор того з подружжя, який є учасником товариства.

Для виробничих кооперативів важливе значення має також ступінь трудової участі того з подружжя, хто є учасником підприємницького товариства, оскільки така участь впливає на розмір прибутку товариства. Правовий режим майна виробничих кооперативів має певні особливості. Згідно із ч. 1 ст. 163 ЦК України кооперативом є добровільне об'єднання громадян для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується не лише на об'єднанні його членами майнових пайових внесків, а й на їхній особистій трудовій участі. Таким чином розмір пайових внесків, створений за рахунок спільного майна подружжя, не є єдиним фактором, що впливає на обсяг майнових прав того з подружжя, хто є кооператором. Не менш важливим є також розмір особистої трудової участі члена кооперативу. Тому другий з подружжя не завжди може вимагати визнання за ним права на половину того, що належить члену виробничого кооперативу. Якщо пайовий внесок члена виробничого кооперативу був незначним, у той час як розмір особистої трудової участі — визначальним, другий з подружжя може набути право на меншу частку в праві на майно, залежно від співвідношення вказаних факторів.

Якщо член виробничого кооперативу здійснив вихід з кооперативу і одержав відповідне майно, то другий з подружжя набуває право власності на частину вартості паю (майна, що пропорційне розміру паю), а також виплат, встановлених статутом кооперативу і законом, що були одержані членом кооперативу. Якщо ж такого майна недостатньо, то другий з подружжя стає кредитором члена кооперативу і може вимагати звернення стягнення на пай (ч.5 ст.166 ЦК України).

Визначення майнових прав подружжя у разі, коли один або кожен з них є учасником підприємницького товариства, має бути здійснене виключно в Сімейному кодексі. На жаль, закон уникає відповіді на ці питання. Разом з тим кожен з видів підприємницьких товариств, порядок формування їх майна, обсяг прав та обов'язків їх учасників мають суттєві особливості. Ці особливості повинні враховуватися при визначенні прав та обов'язків подружжя, які виступають як учасники підприємницьких товариств.

3. Поділ подружнього майна в натурі, так само, як і визначення розміру часток кожного з них, може здійснюватися: