Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

Типовий договір про грошові розрахунки по операціях з цінними паперами [392] затверджений постановою Національного банку і рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, як це передбачено ст. 8 Закону «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні». Юридичне значення умов цього Типового договору [395] не відрізняється від того, що мають умови типових договорів, які аналізувалися вище.

Міністерством фінансів затверджений Типовий договір про розрахунки при операціях з цінними паперами [397]. Він повинен використовуватися при укладенні договорів між Міністерством фінансів і суб'єктами господарювання, що продають державні цінні папери. З Положення про порядок проведення операцій зменшення зовнішніх державних боргових зобов'язань з використанням казначейських векселів слід зробити висновок про те, що названий Типовий договір містить імперативні норми цивільного права, відступлення від яких не допускається в силу абзацу четвертого ст. 179 ГК [31]. Типовий договір містить також пропуски, в які повинні вписуватися погоджені сторонами умови індивідуального характеру.

13. Відповідно до п. 21 Порядку проведення конкурсу по визначенню уповноваженої особи на виконання функцій управління державними корпоративними правами Фонду державного майна [300] надано повноваження затвердити Типову форму договору доручення на виконання функцій управління державними корпоративними правами. Типовий договір доручення на здійснення уповноваженою особою функцій управління державними корпоративними правами затверджений наказом Фонду державного майна [405]. Текст Типового договору містить в окремих пунктах пропуски, в які повинні вписуватися умови, погоджені сторонами конкретного договору. Погодження таких умов є обов'язковим. Інші положення Типового договору, формулювання яких не передбачають погодження між сторонами, є нормами права і підлягають застосуванню до відносин сторін. Відступлення від них у тексті конкретного договору допускаються відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК. Сторони можуть доповнювати конкретний договір умовами, що не передбачені Типовим договором, але не суперечать законодавству, в тому числі і цьому Типовому договорі. Для таких доповнень у Типовому договорі передбачений спеціальний пункт «9.8».

Відповідно до п. 8 Положення про представника органу, уповноваженого управляти відповідними державними корпоративними правами в органах управління господарських товариств [299] Фонду державного майна надане повноваження за погодженням з Міністерством економіки на затвердження типової форми договору доручення на виконання функцій управління акціями, що належать державі. Фондом державного майна затверджений Типовий договір доручення на виконання функцій управління пакетом акцій, що належать державі [433]. Цей Типовий договір має всі ознаки нормативно- правового акта. Очевидно, за сторонами належить визнати право включити до конкретного договору умови, не передбачені Типовим договором, а також конкретизувати певні умови. Якщо окремі умови, що містяться в Типовому договорі, не включені до конкретного договору, вони діють як правові норми. Від ступ лення від тексту цього Типового договору є припустимими відповідно до ч. З ст. 6 ЦК.

Таку ж чинність має Типова форма генеральної угоди про передачу повноважень на здійснення функцій управління державними корпоративними правами органам виконавчої влади [404]. Вона затверджена Фондом державного майна відповідно до повноваження, наданого йому п. 1 Положення про представника органу, уповноваженого управляти відповідними державними корпоративними правами в органах управління господарських товариств.

Типовий договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (структурного підрозділу підприємства) і Типовий договір оренди індивідуально визначеного майна (нерухомого чи іншого), що знаходиться в державній власності [400] затверджені Фондом державного майна України в межах його компетенції. Частина 2 ст. 10 Закону «Про оренду державного і комунального майна» [68] чітко визначає юридичну силу типових договорів оренди відповідного майна. У частині істотних умов, що визначаються ч. 1 ст. 10 того ж Закону, договори, які укладаються, мають відповідати типовим. Це погоджується з наказом про затвердження зазначених типових договорів Фонд державного майна приписує підпорядкованим йому організаціям при підготовці договорів оренди брати за основу ці типові договори.

Одночасно із затвердженням названих вище типових договорів оренди Фонд державного майна затвердив Зразковий договір про відшкодування витрат балансодержателя на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю [410]. Цей нормативний договір, на відміну від типових договорів оренди, названий Зразковим. Розбіжності в назвах обумовлені тим, що укладення договорів на підставі типових договорів перебуває у сфері повноважень Фонду як органу влади. Укладення договорів на підставі названого Зразкового договору виходить за межі цієї сфери.

Генеральна угода про співробітництво з виконання консалтингових (консультаційних, аудиторських, юридичних і оцінних) послуг не може бути визнана такою, що має силу нормативно-правового акта. По-перше, вона прямо визнається зразком. По-друге, вона є додатком до Положення про порядок організації та проведення конкурсів на право виконання консалтингових (консультаційних, аудиторських, юридичних і оцінних) послуг [390], що не надає Генеральній угоді юридично обов'язкового характеру. По-третє, на момент видання названого Положення Національне агентство України з управління державними корпоративними правами не мало повноваження затверджувати такі нормативні акти (див. Положення про Національне агентство України з управління державними корпоративними правами [233]).

14. Нормативні договори у сфері приватизації та реприватизації. Пункт 2.9 Порядку проведення пільгового продажу акцій відкритих акціонерних товариств [406] приписує органам приватизації укладати договори-доручення (про укладення договорів купівлі- продажу акцій по номінальній вартості особам, які мають на це право) відповідно до Договору-доручення, що є додатком до названого Порядку. Це слід тлумачити як обов'язкове розпорядження Фонду державного майна підпорядкованим органам. Але воно не надає положенням зазначеного Договору-доручення характеру імперативних норм цивільного права. Відступлення від положень названого Договору-доручення в силу ч. 3 ст. 6 ЦК є припустимими. Сторони не позбавлені права доповнити договір, що укладається, умовами, яких немає в нормативному Договорі-дорученні.

Типовий договір купівлі-продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства на некомерційному конкурсі під інвестиційні зобов'язання [362] затверджений Фондом державного майна відповідно до його повноваження на організацію і проведення приватизації та видання в межах своєї компетенції нормативних документів (п. 4.6 Тимчасового положення про Фонд державного майна України [220]). Тому слід визнати, що названий Типовий договір містить норми цивільного права, обов'язкові для обох сторін відповідних договорів. Відступлення від них є можливими на підставі ч. 3 ст. 6 ЦК тільки у випадках, коли договір, що укладається, не кваліфікується як господарський і не підпадає під дію абзацу четвертого ч. 4 ст. 179 ГК. До тексту договору, що укладається, можуть включатися також додаткові умови, не передбачені Типовим договором. У положеннях Типового договору містяться пропуски, що передбачають погодження сторонами відповідних конкретних показників і зобов'язань.

Іноді нормативні договори, що затверджуються відповідними державними органами, носять малозмістовний характер, однак і в таких випадках вони не позбавлені повністю юридичного значення. Так, Договір про організацію продажу майна, що перебуває у державній власності (додаток до Положення про умови укладення (переукладення) договору про організацію продажу майна, що перебуває у державній власності [454]), містить всього п'ять пунктів. Однак пропонується укладати конкретні угоди такого роду «за встановленою формою» (п. 5 Положення). Оскільки Положення затверджене Фондом державного майна в межах його компетенції, зазначене розпорядження повинне виконуватися. Водночас розпорядження укладати угоди «за встановленою формою» не повинне розумітися як заборона на відступлення при укладенні такого роду угод від нормативного Договору. Конкретна угода може також доповнюватися умовами, які не містяться в нормативному Договору.

Низка нормативних договорів затверджена Фондом державного майна України як додатки до Положення про порядок приватизації майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств [409]. Це — Зразковий договір купівлі-продажу державного майна з розстрочкою платежів, Зразковий договір безоплатної передачі майна (акцій), Зразковий договір купівлі-продажу акцій з розстрочкою платежів. Ці договори не мають обов'язкового характеру в силу вказівки на те, що вони є зразковими. Однак необхідно враховувати, що Фонд державного майна може вимагати від підпорядкованих органів приватизації дотримання умов перелічених Зразкових договорів при укладенні конкретних договорів. Якщо така вимога до органів приватизації пред'являється без її оформлення у вигляді нормативно-правового акта або шляхом оформлення нормативно-правовим актом, який має внутрішньовідомче значення і тому не зареєстрованим у Міністерстві юстиції, його недодержання тягне лише адміністративно-правові наслідки, які не виходять за межі системи, яку очолює Фонд державного майна. Отже, недодержання таких вимог не буде тягти визнання відповідних договорів недійсними. Положення перелічених Зразкових договорів можуть застосовуватися при тлумаченні умов укладених договорів і при вирішенні переддоговірних спорів.

Договір про передачу в державну власність суб'єктом недержавної форми власності частки (паїв, акцій) свого статутного фонду при одержанні ним бюджетних капітальних вкладень і Додаткова угода до договору про передачу в державну власність суб'єктом недержавної форми власності частки (паїв, акцій) його статутного фонду при одержанні ним бюджетних капітальних вкладень є додатками до Тимчасового положення про порядок передачі в державну власність частки (паїв, акцій) статутного фонду суб'єктів недержавної форми власності в разі одержання ними відповідних обсягів бюджетних капітальних вкладень [384]. Тимчасове положення не приписує при укладенні відповідних договорів і додаткових угод суворо додержуватись названих Договору і Додаткової угоди. Водночас немає і будь-якої вказівки на необов'язковий характер положень, що містяться в них. Тому зазначеним Договору та Угоді слід було надавати такого ж юридичного значення, як і Тимчасовому положенню, додатком до якого вони є: Договір і Додаткова угода є нормативно-правовими актами. Сторони при укладенні договорів вправі відступати від них. Вони вправі також включати до договорів умови, не передбачені нормативними Договором і Додатковою угодою. Не включені сторонами до укладеного ними договору положення нормативного Договору і Додаткової угоди застосовуються як правові норми.

15. Нормативні договори у сфері земельних відносин. Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» на Кабінет Міністрів та інші органи виконавчої влади покладене здійснення організаційних заходів щодо запровадження обов'язкового укладення договорів оренди земельної частки (паю). Тому Кабінет Міністрів мав право затвердити типовий договір оренди земельної частки (паю), що має силу акта цивільного права. Однак Кабінет Міністрів не став це робити, а дав доручення затвердити Типовий договір Державному комітету із земельних ресурсів, не оформивши це доручення постановою чи розпорядженням, які Кабінет Міністрів вправі видавати відповідно до ст. 117 Конституції. Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів (що раніше діяло і було затверджене Указом Президента 14 серпня 2000 р.) не надають йому прямо чи побічно права затверджувати типові договори. Тому слід прийти до висновку про те, що Типовий договір оренди земельної частки (паю) не є актом цивільного права. Сторони вправі відступати від умов цього Типового договору, включати до договору, що укладається, умови, не передбачені Типовим договором, не включати умови, що містяться в Типовому договорі.

16. Нормативні договори у сфері підготовки кадрів і працевлаштування. Цивільно- правовий зміст має Типова угода про підготовку спеціалістів з вищою освітою [369]. Її умови, які сформульовані повністю і не потребують конкретизації, можуть змінюватися сторонами відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК. Якщо положення Типової угоди не включені до тексту конкретного договору, відповідні умови підлягають застосуванню до відносин сторін. Сторони мають також право конкретизувати і доповнювати положення Типової угоди. Умова про відшкодування до державного бюджету вартості навчання у встановленому порядку в разі відмови приступити до роботи за призначенням суперечить ст. 53 Конституції [1] та чинності не має.

Належить визнати таку ж чинність і за Типовою угодою про підготовку спеціалістів з вищою освітою, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я, оскільки повноваження цього Міністерства на його затвердження встановлено Кабінетом Міністрів (п. 1 постанови «Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням» [268]).

У такий же спосіб слід охарактеризувати й Типову угоду на підготовку аспіранта (докторанта) за рахунок державного замовлення, затверджену постановою Кабінету Міністрів.

Типовий договір про надання робочих місць або учбово-виробничих дільниць для проходження учнями, слухачами професійних технічних навчальних закладів виробничого навчання і виробничої практики [289] затверджений Кабінетом Міністрів і має всі ознаки нормативно-правового акта. Відповідно до Типового договору сторони повинні погоджувати конкретні показники й умови, що стосуються надання робочих місць за певними спеціальностями, а також можуть погоджувати питання про оплату проїзду учнів відповідним підприємством. Ці умови повинні визнаватися істотними для договорів цього виду. Типовий договір передбачає заповнення відповідних реквізитів. В іншій частині Типовий договір містить правові норми, що підлягають застосуванню. Додаткові умови до конкретних договорів можуть включатися. Для цього в ньому виділені спеціальний пункт «1.10». Відступлення від положень цього Типового договору допускаються відповідно до ч. З ст. 6 ЦК.

Зразковий договір центру зайнятості з навчальним закладом, підприємством, установою, організацією на професійне навчання незайнятого населення, незважаючи на назву «Зразковий», набуває обов'язкового значення у зв'язку з вказівкою в п. 2.1 Інструкції про порядок укладення договорів з навчальними закладами, підприємствами і громадянами, що звертаються до державної служби зайнятості, про підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації [392] на те, що договори про професійне навчання між центром зайнятості і навчальними закладами «укладаються за формою, що додається». Відступлення від цього Зразкового договору допускаються на підставі ч. 3 ст. 6 ЦК. Варто також враховувати, що цей Зразковий договір містить окремі умови, які не зовсім відповідають законам, а тому застосовуватися не можуть. Так, п. 3.2 Зразкового договору передбачає відшкодування ініціатором розірвання договору в повному обсязі витрат за договором у разі розірвання договору з ініціативи однієї зі сторін. Застосування цього правила можливе лише в тому випадку, якщо договір розривається за вимогою однієї зі сторін не у зв'язку з його порушенням, допущеним іншою стороною. Не ґрунтується на законі вказівка на можливість анулювання такого договору.

Інструкція про порядок укладення договорів з навчальними закладами, підприємствами і громадянами, що звертаються до державної служби зайнятості, про підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації [392] не містить вказівки на обов'язковість умов Зразкового договору районного (міського) центра зайнятості з підприємством, організацією, установою на працевлаштування громадян, які пройшли професійне навчання за направленнями державної служби зайнятості. Тому названий Зразковий договір не має обов'язкового значення, але він може враховуватись при вирішенні переддоговірних спорів.