Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

5. Господарський кодекс також не враховує правила про оприлюднення в установленому порядку типових умов договорів (вимог до договорів), про які йшлося в п. 1 коментаря до ст. 630 ЦК. Але він виявився ближчим до життя, оскільки в ньому стосовно сфери його дії вирішується питання про юридичну силу типових та примірних договорів, які не вирішувалися протягом десятків років, хоч кількість належне зареєстрованих як акти законодавства типових та примірних договорів сягнула за сто.

6. Визнаючи право відповідних суб'єктів укладати господарські договори на основі вільного виявлення і на свій розсуд погоджувати умови договорів, дотримуючись законодавства, ч. 4 ст. 179 ГК встановлює правила про юридичне значення типових та примірних договорів. Передбачається, що типові договори затверджуються Кабінетом Міністрів, а у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади. Сторони не вправі відступати від змісту типових договорів, але мають право конкретизувати його умови. Це — один із випадків, коли законодавець прямо заборонив при укладенні договорів відступати від положень актів цивільного законодавства, тобто встановив виняток із загального правила абзацу другого ч. 3 ст. 6 ЦК про диспозитивний характер положень актів цивільного законодавства стосовно господарських договорів. Зазначення, що інші, крім Кабінету Міністрів, органи державної влади вправі затверджувати типові договори лише у випадках, передбачених законом, базується на ст. 19 Конституції України [1], яка зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Але послідовне проведення в життя цього конституційного положення за умови відсутності законів, які визначали б повноваження міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, привело б до руйнування правопорядку. Тому уявляється доцільним виходити з такого. Типові договори, затверджені до 1 січня 2004 року (дня введення в дію Господарського кодексу), слід визнавати такими, що мають юридичну силу, за умови, що відповідний державний орган отримав повноваження затвердити типовий договір на підставі не тільки закону, а і Указу Президента України чи постанови Кабінету Міністрів. Оскільки ч. 4 ст. 179 ЦК спеціально стосовно типових договорів підтверджує повноваження органів державної влади затверджувати такі нормативно-правові акти лише за умови, що таке повноваження надане законом, типові договори, затверджені міністерством або іншими органами державної влади після 1 січня 2004 року, повинні визнаватись обов'язковими, якщо відповідне міністерство (інший центральний орган виконавчої влади) мали повноваження на їх затвердження, встановлене законом.

7. Стосовно примірних договорів ч. 4 ст. 179 ЦК визнає їх такими, які рекомендуються «органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні договорів», коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі (лише окремі) умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст. Очевидно, ці ж правила слід поширювати і на належне затверджені зразкові договори та договори, що затверджені як нормативно-правові акти, але не мають будь-якого визначення.

У тій сфері дії Цивільного кодексу, на яку не поширюється чинність Господарського кодексу, юридичну силу типових та примірних договорів слід визначати з урахуванням права сторін договору відступати від актів цивільного законодавства та обмежень цього права, встановлених ч. 3 ст. 6 ЦК.

8. Автори визнають за доцільне стосовно типових, примірних, зразкових договорів та договорів без назви, що затверджені та належне зареєстровані як нормативно-правові акти, застосовувати термін «нормативні договори». Поняття нормативних договорів застосовується в науці міжнародного публічного та приватного права. Його можна застосовувати в трудовому праві щодо колективних договорів та угод. Набула поширення практика укладення Фондом державного майна України угод, які підпадають під визначення поняття нормативних договорів, з відповідними органами виконавчої влади щодо передання останнім функцій щодо управління державними корпоративними правами. Для цивільного права також не є новим затвердження державними органами нормативних договорів.

Сучасна правотворча практика пішла шляхом затвердження державними органами типових, примірних, взірцевих, зразкових договорів, зразків договорів, нормативних договорів без будь-яких визначень.

ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ НОРМАТИВНИХ ДОГОВОРІВ

9. Типові концесійні договори. Стаття 9 Закону «Про концесії» [110] надає Кабінету Міністрів повноваження затверджувати типові концесійні договори «для здійснення певних видів концесійної діяльності». У принципі, слід визнати, що в силу ст. 116 і 117 Конституції [ 1 ] Кабінет Міністрів не потребує надання йому спеціального повноваження на затвердження типових договорів. Він має право робити це в будь-якому випадку, якщо тільки при цьому не порушуються Конституція, Цивільний кодекс, інші закони, відповідні міжнародно-правові акти та укази Президента України. Тому не викликає будь-якого сумніву юридична сила типових договорів, що затверджувались Кабінетом Міністрів до 1 січня 2004 року і будуть затверджуватись після цього.

Кабінет Міністрів затвердив до цього часу лише два типових концесійних договори. Типовий концесійний договір [296], що може застосовуватися до всіх видів концесійної діяльності і не встановлює специфіки окремих видів концесійних зобов'язань, затверджено 12 квітня 2000 року. Примітка до цього Типового концесійного договору жорстко обмежує можливості відходу від умов, що містяться в ньому. По-перше, допускається встановлення в договорі способів забезпечення виконання зобов'язань сторін, не передбачених Типовим концесійним договором. Називаються застава і гарантія, тобто правочини, що передбачають, як правило, оформлення окремого документа. Але до концесійного договору може бути включена умова про те, що відповідна сторона надасть заставу або забезпечить надання застави чи гарантії, на підставі чого буде укладено договір застави або видана гарантія. По-друге, зазначається можливість включення до концесійного договору за згодою сторін інших умов і положень, передбачених законодавством. Ця вказівка повинна застосовуватися в частині, що не суперечить закону. Частина 2 ст. 10 Закону «Про концесії» передбачає, що за згодою сторін у концесійному договорі можуть бути передбачені, крім умов, визначених у цій статті як істотні, й інші умови, в тому числі й передбачені спеціальними законами про концесійну діяльність в окремих сферах господарювання. Отже, зазначений Закон прямо передбачає можливість включення сторонами до концесійного договору будь-яких умов. Природно, вони не повинні суперечити імперативним нормам законодавства, в тому числі й Типовому концесійному договору, але встановлювати будь- які додаткові до Типового концесійного договору умови та положення, хоча б вони і не були передбачені законодавством, у концесійному договорі цілком допустимо. Зокрема, цілком допустимо розгорнути умову п. 34 Типового концесійного договору про неустойку в низку умов, які встановлюють неустойку за неналежне виконання окремих обов'язків сторін. В іншому відступи від Типового концесійного договору є недопустимими, оскільки межі прав сторін на відступ від його змісту чітко визначені в примітці до названого Типового договору.

Умови Типового концесійного договору, що не суперечать законам, слід визнати нормами права прямої дії, але вони не підлягають застосуванню, якщо до конкретного концесійного договору включені умови, що суперечать Типовому концесійному договору. Умови будь-якого договору, що суперечать імперативним нормам актів цивільного законодавства, є оспорюваними частинами правочину, що підлягають застосуванню аж до того моменту, поки вони не будуть визнані недійсними судом.

Типовий концесійний договір на будівництво та експлуатацію автомобільної дороги [302] близький за змістом до вище прокоментованого Типового концесійного договору. Він містить також ідентичну примітку (що дає сторонам право включати за їх згодою до концесійного договору інші умови та положення, що не суперечать законодавству). Типовий концесійний договір на будівництво та експлуатацію автомобільної дороги містить додаток — Угоду про комплексну забудову території об'єкта концесії та об'єктів придорожньої інфраструктури. Така угода повинна підписуватися сторонами окремо від концесійного договору на будівництво та експлуатацію автомобільної дороги. При підписанні такої угоди Угоді, що є додатком до Типового концесійного договору, повинне надаватися таке ж юридичне значення, як і Типовому договору. Правда, Угода в основному містить у собі такі положення, що не можуть застосовуватися безпосередньо, а передбачають погодження сторонами необхідних умов.

10. Типові договори в сфері комунальних послуг. Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджений Кабінетом Міністрів як додаток до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення [333]. Із п. 8 названих Правил (договір «оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення») слід зробити висновок про те, що положення Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення носять юридично обов'язковий імперативний характер, відступи від них є неприпустимими. Про наслідки таких неприпустимих відступів див. попередній пункт коментаря. Але доповнювати Типовий договір не передбаченими ним умовами сторони вправі.

Типовий договір про користування електроенергією затверджений постановою Кабінету Міністрів [291] і поширюється на відносини за участю громадян. Умови Типового договору, що передбачають погодження сторонами відповідних показників, повинні кваліфікуватися як істотні. Умови Типового договору, що не передбачають погодження сторонами конкретних показників, є імперативними нормами цивільного права. Але це не виключає застосування умов конкретного договору, що суперечать Типовому договору до визнання таких умов недійсними судом. Крім того, відступлення в конкретних договорах від Типового договору допускаються на підставі ч. 3 ст. 6 ЦК Такому висновку не суперечить п. 3 Правил користування електричною енергією для населення [291], яким електропостачальнику пропонується договір про користування електроенергією розробляти відповідно до Типового договору.

Кабінет Міністрів доручив Державній акціонерній компанії «Нафтогаз України» розробити Типову угоду на встановлення населенню побутових лічильників газу вітчизняного виробництва на умовах розстрочення платежу (п. З постанови «Про встановлення населенню побутових лічильників газу вітчизняного виробництва на умовах розстрочки платежу» [286]). Зазначена Типова угода затверджена наказом НАК «Нафтогаз України» [393]. її умови, що не вимагають погодження сторонами, мають характер правових норм, а тому підлягають застосуванню. Ті положення Типової угоди, що передбачають погодження сторонами конкретних показників, слід визнати істотними умовами такого роду договорів, оскільки вони побічно визнаються такими підзаконним актом, виданим відповідно до повноваження, наданим Кабінетом Міністрів названій акціонерній компанії. Встановлення в конкретному договорі додаткових умов, не передбачених у Типовій угоді, можливе. Для цього в Типовій угоді відводиться спеціальний пункт «6.3», який можуть заповнити сторони. Відступати від умов цієї Типової угоди можна на підставі ч. 3 ст. 6 ЦК.

Типовий договір на утримання житлових будинків і прибудинкових територій затверджений як окремий нормативно-правовий акт разом з Типовим порядком конкурсного відбору підприємств для утримання житлових будинків і прибудинкових територій [377]. При їх затвердженні Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики послався на розпорядження Кабінету Міністрів від 30 липня 1998 р. № 628. Однак це розпорядження не передбачає затвердження зазначених типових договорів.

Проте з чинного на час затвердження Типового договору Положення про Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України слід зробити висновок про те, що в Державного комітету були (хоч і юридично небездоганні) повноваження затвердити названі типові договори. За таких умов названий Типовий договір повинен бути визнаним таким, що має силу акта законодавства. Цей Типовий договір передбачає узгодження сторонами вкрай обмеженого кола умов (двох — вартості робіт і строку дії договору). Інші пункти Типового договору формулюють норми цивільного права, відступлення від яких допускається відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК.

11. Порядок організації та виконання робіт за контрактами (договорами) — додаток 4 до Положення про формування і виконання Національної програми інформатизації, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України [282], приписує контракт (договір) на розробку і передачу продукції та додатки до нього складати відповідно до форм, наведених в додатках до названого Порядку. Це дає підставу для висновку про те, що додаток 1 до Порядку — Контракт на створення (передачу) продукції має силу нормативно-правового акта, який містить норми цивільного права. Включення до контракту, що укладається, додаткових умов є можливим. Обов'язковим є також підписання сторонами додатків, передбачених нормативним Контрактом. У той же час прямої вказівки на обов'язковість Додаткової угоди до Контракту (договору) у Положенні про формування і виконання Національної програми інформатизації та додатку до нього не міститься. Можливо, така вказівка не зроблена навмисно, оскільки Додаткова угода до Контракту (договору) не містить умов, які мають самостійне регулятивне значення (без включення їх до конкретного договору з доповненнями змістовною інформацією).

Договір купівлі-продажу в розстрочку повинен укладатися за формою відповідно до додатка 2 до Правил торгівлі в розстрочку [280]. Так передбачено п. 5 названих Правил. Тому, хоча Договір купівлі-продажу товарів в розстрочку, що додається до цих Правил, і не названий типовим, він повинен бути визнаний нормативно-правовим актом, що містить обов'язкові положення, відступлення від яких, однак, є припустимими відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК. Щоправда, за змістом він затверджений як одностороннє зобов'язання покупця. Але навряд чи є підстави заперечити факт наявності в Кабінету Міністрів повноваження затверджувати подібні нормативно-правові акти. Вказівка в постанові Кабінету Міністрів «Про затвердження Правил торгівлі в розстрочку» на те, що вона видана відповідно до ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» [86] не слід розуміти таким чином, що названі Правила і Договір, що додається до них, не мають цивільно-правового змісту. Стаття 1 зазначеного Закону лише підтверджує повноваження Кабінету Міністрів затвердити Правила торгівлі в розстрочку, а взагалі воно випливає з п. 1 ст. 116 і ст. 117 Конституції України [1].

Типовий договір (контракт) на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку в спеціальній (вільній) економічній зоні [319] затверджений Кабінетом Міністрів. Цей Типовий договір надає сторонам широкі можливості для погодження окремих умов. Враховуючи це, він взагалі може бути визнаний нормативним договором, який найбільше відповідає потребам сторін договорів. Він передбачає встановлення в договорі, що укладається, обсягу і характеру інвестиційних зобов'язань інвестора, визначення переліку імпортованих інвестором устаткування, виробів і матеріалів, узгодження санкцій за неналежне виконання зобов'язань і низки інших умов. Усі ці умови, оскільки відповідно до Типового договору вони повинні бути погоджені сторонами, є істотними для договорів цього виду. Умови Типового договору, що не потребують погодження сторін (в яких не міститься відповідних пропусків), мають силу правових норм. Відступлення від норм цього Типового договору, оскільки він підпадає під дію абзацу четвертого ст. 179 ГК [31], не допускаються. Але умови договору, що суперечать змісту Типового договору, є не нікчемними, а оспорюваними умовами правочину.

12. Стаття 7 Закону «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» [91] передбачає затвердження Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку Типового депозитарного договору, Типового договору на відкриття рахунку в цінних паперах і Типового договору на обслуговування емісії цінних паперів. Такі типові договори затверджені в належному порядку. їх умови, що не вимагають конкретизації, мають силу норм права, підлягають застосуванню. Умови типових договорів, що містять пропуски, які підлягають заповненню сторонами, належить тлумачити як істотні для відповідних видів договорів. Ці типові договори можуть доповнюватися погодженими сторонами умовами, в тому числі і шляхом конкретизації умов типових договорів. Від ступлення від положень цих типових договорів, оскільки вони підпадають під дію абзацу четвертого ст. 179 ГК, не допускаються. Але ці умови конкретних договорів, що не відповідають названим типовим договорам, є оспорюваними, а не нікчемними, а тому підлягають застосуванню до визнання їх недійсними судом.