Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

3. Умова договору, відповідно до якої користувач має право продавати товари (виконувати роботи, надавати послуги) виключно певній категорії покупців (замовників) або виключно покупцям (замовникам), які мають місцезнаходження (місце проживання) на території, визначеній у договорі.

1. Необхідність у встановленні спеціальних правил щодо можливості включення до договору комерційної концесії умов, перелічених у п. 1 — 4 ч. 1 ст. 1122 ЦК, обумовлена тим, що відповідно до п. 4 ст. З ЦК визнається як одна із загальних засад цивільного законодавства свобода підприємницької діяльності. Крім того, встановлено, що забороняються антиконкурентні дії, зокрема, розподіл ринків за територіальним принципом, обсягом реалізації товарів за колом продавців, покупців чи іншими ознаками (ч. 2 ст. 16 Закону «Про захист економічної конкуренції» [124]). Спеціальні правила ч. 1 ст. 1122 ЦК обмежують свободу підприємницької діяльності правоволодільця і користувача, дозволяють дії, які за інших умов визначаються як антиконкурентні. Відповідно до договору правоволоділець може нести обов’язок не надавати іншим особам аналогічні комплекси прав для їх використання на закріпленій договором за користувачем території або утримуватися від власної аналогічної діяльності на цій території. Користувач згідно з договором також може узяти на себе обов’язок подібного роду (не конкурувати з правоволодільцем на відповідній території в частині підприємницької діяльності, яка пов’язана з використанням комплексу прав, наданих правоволодільцем; не одержувати аналогічні права від конкурентів правоволодільця, в тому числі потенційних; погоджувати з правоволодільцем місце продажу товарів, виконання робіт, надання послуг, а також їх внутрішнє і зовнішнє оформлення).

2. Разом з тим у договорі комерційної концесії не можуть встановлюватись умови, відповідно до яких правоволоділець отримав би права встановлювати ціну на товари, роботи, послуги, які користувач виробляє, виконує, надає з використанням комплексу прав, наданих правоволодільцем, або верхню чи нижню межу цієї ціни.

3. Внаслідок неуважного редагування положення ч. 3 ст. 1122 ЦК виявилось незакінченим. Можна здогадатись, що малось на увазі визнати умови договорів комерційної концесії, про які (умови) йдеться в ч. 3 ст. 1122 ЦК, нікчемними. Але ж тлумачити законодавчий акт шляхом догадок було б неприпустимим. Тому слід зробити висновок про те, що умови договорів комерційної концесії, на які зазначається в ч. 3 ст. 1122 ЦК, суперечать п. 5 ч. 2 ст. 6 Закону «Про захист економічної конкуренції», який визнає антиконкурентними узгоджені дії, які стосуються усунення з ринку або обмеження доступу на ринок покупців і продавців. Стосовно фізичних осіб такі умови порушували б вимогу ст. 17 Закону «Про захист прав споживачів» [186], яка однаковою мірою визнає за всіма громадянами право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Тому такі умови договорів підлягають визнанню недійсними судом, як це передбачено загальним правилом ч. 3 ст. 215 ЦК.

Стаття 1123. Відповідальність правоволодільця за вимогами, що пред’являються до користувача

1. Правоволоділець несе субсидіарну відповідальність за вимогами, що пред’являються до користувача у зв’язку з невідповідністю якості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) користувачем.

За вимогами, що пред’являються до користувача як виробника продукції (товарів) правоволодільця, правоволоділець відповідає солідарно з користувачем.

1. Користувач як суб’єкт підприємницької діяльності несе відповідальність перед покупцями, замовниками, клієнтами за якість товарів, які він продав, робіт, які він виконав, послуг, які він надав з використанням комплексу прав, наданих йому правоволодільцем. Але правоволоділець також може відповідати за такі порушення, допущені користувачем. Відповідальність правоволодільця є субсидіарною. Субсидіарна відповідальність користувача реалізується в порядку, встановленому ст. 619 ЦК.

2. Правило абзацу першого ст. 1123 ЦК є загальним. В абзаці другому цієї ж статті формулюється спеціальне правило, відповідно до якого правоволоділець несе солідарну відповідальність разом з користувачем. Така відповідальність правоволодільця настає у випадках, коли до користувача пред’являються не пов’язані з якістю товарів (робіт, послуг) вимоги як до виробника продукції (товарів), виробленої із застосуванням комплексу прав, наданих користувачеві правоволодільцем. Правило абзацу другого ст. 1223 ЦК не може застосовуватись до випадків, коли правоволоділець виконує роботи, надає послуги чи здійснює продаж товарів, виробником яких він не є, з використанням комплексу прав, наданих правоволодільцем користувачеві.

Стаття 1124. Право користувача на укладення договору комерційної концесії на новий строк

1. Користувач, який належним чином виконував свої обов’язки, має право на укладення договору комерційної концесії на новий строк на тих же умовах.

2. Законом можуть бути встановлені умови, за яких правоволоділець може відмовитися від укладення договору концесії на новий строк.

1. Законодавець досить жорстко підходить до правоволодільця, який уклав договір комерційної концесії на певний строк. Можливості дострокового розірвання такого договору комерційної концесії обмежені випадками, передбаченими ст. 651, 652 ЦК та договором. Зі спливом строку договору комерційної концесії користувач, якщо він належним чином виконував свої обов’язки, має право на укладення договору комерційної концесії на новий строк на тих же умовах. Це диктує правоволодільцям уникати укладення договорів комерційної концесії на певний строк. Це можливо навіть у сфері дії Господарського кодексу [31], оскільки хоч загальне правило ч. 3 ст. 180 ГК і визнає строк дії договору істотною його умовою, ч. 1 ст. 366 ГК допускає укладення договору комерційної концесії без визначення строку, на який користувачеві надається можливість користуватися комплексом прав. Якщо ж договір комерційної концесії укладений на невизначений строк, можливості для його припинення є широкими (ч. 1 ст. 1126 ЦК).

2. З урахуванням жорсткості ч. 1 ст. 1124 ЦК правоволоділець має наполягати на включенні до договору комерційної концесії, що укладається на певний строк, умови, якою йому надається право відмовитись від укладення договору на новий строк.

Стаття 1125. Зміна договору комерційної концесії

1. Договір комерційної концесії може бути змінений відповідно до положень глави 53 цього Кодексу.

У відносинах з третіми особами сторони у договорі комерційної концесії мають право посилатися на зміну договору лише з моменту державної реєстрації цієї зміни відповідно до статті 1118 цього Кодексу, якщо не доведуть, що третя особа знала або могла знати про зміну договору раніше.

1. При застосуванні ст. 1125 ЦК слід враховувати наступне: 1) на цей час порядок реєстрації договорів комерційної концесії і порядок ведення відповідного реєстру не затверджений; 2) до затвердження відповідних нормативно-правових актів зміни, які вносяться до договорів комерційної концесії, слід визнавати чинними з моменту підписання сторонами відповідної угоди; 3) після введення в дію нормативно-правових актів щодо порядку державної реєстрації договорів комерційної концесії та ведення відповідного реєстру зміни до договорів комерційної концесії треба буде вважати чинними для сторін договору з моменту внесення змін до договору, а для третіх осіб — з моменту їх державної реєстрації.

Стаття 1126. Припинення договору комерційної концесії

1. Кожна із сторін у договорі комерційної концесії, строк якого не встановлений, має право у будь-який час відмовитися від договору, повідомивши про це другу сторону не менш як за шість місяців, якщо більш тривалий строк не встановлений договором.