Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

1. Плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

1. Оскільки права та обов’язки наймача будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) не виходять за межі зобов’язань, що виникли на підставі договору найму, на наймача не можуть бути покладені обов’язки щодо сплати земельного податку. Тому плата, яка справляється за користування будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), складається з плати за користування цим об’єктом та плати за користування земельною ділянкою. Це погоджується з ч. 2 ст. 5 Закону «Про плату за землю», яка визнає суб’єктом плати за землю власника земельної ділянки і землекористувача (мається на увазі того, який набув права користування земельною ділянкою відповідно до актів земельного законодавства, а не в силу оренди будівлі, іншої споруди чи їх частини). Для визначення розміру плати за користування земельною ділянкою за аналогією застосовують положення, що стосуються плати за суборенду земельних ділянок. Отже, розмір плати за використання земельної ділянки визначається за погодженням сторін договору найму. Лише у випадках, коли земельна ділянка, на якій розташований об’єкт, що є предметом договору найму, перебуває у державній або комунальній власності, плата за користування земельною ділянкою не може перевищувати розміру орендної плати за відповідну земельну ділянку.

§ 5. НАЙМ (ОРЕНДА) ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ

Стаття 798. Предмет договору найму

1. Предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

2. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує.

3. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

1. У ст. 798 — 805 ЦК формулюються загальні правила, що поширюються на правовідносини з приводу найму транспортних засобів. Переважно перед цими правилами застосовуються спеціальні положення законів, що стосуються, зокрема, оренди (фрахтування) морських торговельних суден (ст. 203 — 214 КТМ [23]). Можлива колізія між спеціальними положеннями законів, що стосуються найму окремих видів транспортних засобів, та іншими спеціальними законами. Вона має вирішуватись згідно зі змістом відповідних законів. Так, у судовій практиці виникло питання про те, положення якого законодавчого акту підлягають застосуванню до фрахтування морських суден, що перебувають у державній власності, — Кодексу торговельного мореплавства чи Закону «Про оренду державного і комунального майна» [68]. Відповідь на це питання дає ст. 4 КТМ, відповідно до якої до цивільних, адміністративних та господарських правовідносин, що виникають із торговельного мореплавства і не врегульовані цим Кодексом, застосовуються відповідні правила цивільного, адміністративного, господарського та іншого законодавства. Звідси випливає висновок про те, що відносини щодо фрахтування судна, яке перебуває у державній або комунальній власності, не регулюються згаданим Законом, оскільки вони врегульовані Кодексом торговельного мореплавства. Це підтверджується загальним правилом ст. 1 КТМ, відповідно до якого цей Кодекс регулює відносини, що виникають із торговельного мореплавства. Разом з тим, слід враховувати, що названий Закон регулює відносини щодо визначення особи, якій надається право укладати договори про передання в оренду державного або комунального майна, та порядку здійснення дієздатності цією особою (зокрема, отримання згоди відповідних органів). Ці відносини Кодексом торговельного мореплавства не регулюються, що тягне необхідність застосування відповідних положень Закону «Про оренду державного і комунального майна».

2. Цивільний кодекс не встановлює вимог до стану транспортного засобу, який передається в найм. Мається на увазі, що сторони на свій розсуд можуть домовитись про передання транспортного засобу наймачеві, зокрема, в такому стані, що викликає необхідність ремонту. Це, звичайно, потребує включення до змісту договору найму додаткових умов (щодо характеру ремонту, його тривалості, розміру витрат наймача на ремонт, особливостей визначення строку користування майном на підставі договору тощо). Стаття 207 КТМ зобов’язує судновласника передати судно фрахтувальникові в стані, придатному для використання його з метою, передбаченою договором фрахтування судна на час. Але ж положення цього Кодексу, якщо не встановлено інше, мають диспозитивне значення.

3. Частина 3 ст. 798 ЦК передбачає можливість встановлення договором умови про те, що транспортний засіб передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Звідси випливає, що, за загальним правилом, транспортні засоби передаються у найм без екіпажу, що підтверджується загальними правилами Цивільного кодексу про найм, які виходять із того, що правовідносини щодо найму не передбачають обов’язку наймодавця забезпечити майно, яке передане за договором найму, працівниками, які б забезпечували використання цього майна.

4. Оскільки сторони мають право укласти договір, який містить елементи різних договорів (ч. 2 ст. 628 ЦК), стосовно договору найму транспортного засобу це означає можливість включення до договору таких умов, як надання наймодавцем місця для стоянки транспортного засобу на його території, здійснення наймодавцем охорони транспортного засобу в неробочий час, здійснення технічного обслуговування транспортного засобу наймодавцем за плату тощо. Це не впливає на розподіл обов’язків щодо капітального і поточного ремонту, який (розподіл) встановлюється із ст. 776 ЦК. Якщо сторони домовились про інший розподіл цих обов’язків, то вони вправі включити відповідні умови до договору найму транспортного засобу.

Стаття 799. Форма договору найму транспортного засобу

1. Договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

2. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

1. За загальним правилом, договір найму транспортного засобу має укладатись в письмовій формі. Лише у випадках, коли наймодавцем або наймачем є фізична особа, договір найму транспортного засобу підлягає нотаріальному посвідченню. Фізична особа — підприємець може укладати договори оренди транспортних засобів в якості наймодавця і наймача. Якщо укладення такого договору здійснюється в межах підприємницької діяльності такої особи за умови зазначення на це в договорі, до такого договору можна застосовувати правила про форму договору найму між юридичними особами (за умови, що інша сторона договору також є підприємцем або юридичною особою). Підставою для такого твердження є ст. 51 ЦК, яка приписує до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовувати нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

2. Вимога про нотаріальне посвідчення найму транспортного засобу з участю хоча б з однієї сторони фізичної особи не поширюється на випадки, коли предметом договору найму є морське торговельне судно, оскільки такий договір укладається в письмовій формі, як це передбачено ч. 1 ст. 204 КТМ. Інша справа, що мало вірогідне укладення договору фрахтування судна з участю фізичної особи, що не є підприємцем.

3. Встановлення правила про нотаріальне посвідчення договорів найму транспортних засобів з участю фізичних осіб надало змогу припинити практику видачі довіреностей на право управління транспортними засобами, оскільки в таких випадках відсутнє представництво, що передбачає видачу довіреності. Разом з тим передання автомобіля шляхом видачі довіреності надавало змогу повіреному діяти від імені власника автомобіля, зокрема, у відносинах з органами і посадовими особами відповідних органів державної влади. Довіреності на здійснення таких дій можуть видаватись і пір ля введення в дію нового Цивільного кодексу. Не виключається також видача довіреностей на здійснення правочинів стосовно транспортних засобів.

4. Положення ч. 2 ст. 799 ЦК є спеціальним, а тому воно підлягає переважному застосуванню перед загальними правилами про форми правочинів, що стосуються, зокрема, прокату. Це дає підстави для висновку про те, що договір прокату автомобілів підлягає нотаріальному посвідченню. Але такий висновок суперечить засаді розумності (п. 6 ст. З ЦК), що входить до змісту принципу верховенства права. Дійсно, автомобіль на умовах прокату може бути переданий на 2 — 3 години. Нотаріальне посвідчення такого договору потребує такого ж часу, а плата за нотаріальне посвідчення може перевищити розмір плати за користування автомобілем.

Стаття 800. Діяльність наймача транспортного засобу

1. Наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу.