Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

Ідеться про те, що це положення тлумачиться буквально й у відриві від контексту. Контекст цієї статті вимагає тлумачення її частини другої у такий спосіб, що вона застосовується тоді, коли йдеться про повноваження державного органу, органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, що протистоять інтересам людини і громадянина. На жаль, з’явилась така практика тлумачення частини другої ст. 19 Конституції, в тому числі і високими судовими інстанціями, відповідно до якої названі органи та особи не вправі діяти в інтересах людини і громадянина, якщо Конституцією або законом їм не надані відповідні повноваження, не встановлені межі або спосіб здійснення відповідних повноважень. Тлумачення цього конституційного положення як заборони відповідним органам і особам діяти в інтересах людини і громадянина є суто бюрократичним. Отже, відсутність у ст. 19 Закону «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень» [177] зазначення на документи, які може надати відчужувач у випадках, передбачених ч. 2 ст. 757 ЦК, не виключає державної реєстрації права власності відчужувана на нерухоме майно на підставі договору довічного утримання (догляду) та документу, що підтверджує факт смерті набувача.

Думка про те, що у випадках, про які йдеться, слід звернутись з позовом про визнання права, є неприйнятною з огляду на наступне. По-перше, немає особи, на яку реально можна було б вказати як на таку, яка право оспорює або не визнає. По-друге, суд є органом правосуддя, а не засобом, за допомогою якого можна отримати документ, що відповідає суто формальним вимогам законодавства.

Відмова у державній реєстрації зазначеного права може бути оскаржена в адміністративному суді.

Стаття 758. Правові наслідки припинення юридичної особи — набувача

1. У разі припинення юридичної особи — набувача з визначенням правонаступників до них переходять права та обов’язки за договором довічного утримання (догляду).

2. У разі ліквідації юридичної особи — набувача право власності на майно, передане за договором довічного утримання (догляду), переходить до відчужувана.

Якщо в результаті ліквідації юридичної особи — набувача майно, що було передане їй за договором довічного утримання (догляду), перейшло до її засновника (учасника), до нього переходять права та обов’язки набувача за договором довічного утримання (догляду).

1. Заміна боржника у зобов’язанні довічного утримання (догляду) відбувається також при припиненні юридичної особи з визначенням правонаступників. До такої заміни не застосовуються правила ст. 520, 521 ЦК, але застосовуються правила ст. 522, 523 ЦК.

2. Ліквідація юридичної особи тягне перехід права власності на майно, яке було передане за договором довічного утримання (догляду), до відчужувана. Це правило передбачає лише перехід права власності і не визначає момент переходу права власності. Цей момент визначений із застосуванням засад добросовісності, справедливості та розумності (п. 6 ст. 3 ЦК). Таким є момент виключення юридичної особи із Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців. Про державну реєстрацію права власності відчужувана на нерухоме майно, що раніше було передане набувачеві, див. п. 3 коментаря до ст. 757 ЦК.

3. Положення абзацу другого ч. 2 ст. 758 ЦК не має предмета правового регулювання і не підлягає застосуванню, оскільки засновники (учасники) юридичної особи — набувача не можуть отримати право власності на майно, що є предметом договору довічного утримання, інакше ніж через укладення договору з відчужувачем. Цим договором і будуть визначатись обов’язки набувача.

ГЛАВА 58 НАЙМ (ОРЕНДА)

§ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО НАЙМ (ОРЕНДУ)

Стаття 759. Договір найму

1. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

2. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

1. У Цивільному кодексі виокремлюються дві глави, що присвячені найму (оренді) — глава 58, що формулює загальні положення про найм (оренду), що поширюються на прокат, найм земельної ділянки, найм будівлі або іншої капітальної споруди, найм (оренду) транспортного засобу та лізинг, а також положення, що стосуються окремих названих видів найму (оренди), і глава 59, яка присвячена найму (оренді) житла. Ці дві глави є суміжними, кожна із них має свій предмет правового регулювання. Застосування норм, що сформульовані в одній із названих глав, до відносин, що регулюються положеннями іншої глави, можливе у виключних випадках і лише за аналогією.

2. Загальні положення про найм (оренду) застосовуються до прокату, найму земельної ділянки, найму будівлі або іншої капітальної споруди, найму (оренди) транспортного засобу і лізингу, якщо вони не суперечать спеціальним правилам про названі окремі види оренди. Можливе укладення договору найму (оренди), що не підпадає під дію спеціальних правил про окремі види найму (оренди), а підпорядковується тільки загальним положенням про найм (оренду).

3. Із змісту ст. 759 — 809 ЦК слід зробити висновок про те, що терміни «найм» і «оренда» вживаються в Цивільному кодексі як синоніми.

4. Оренда державного і комунального майна регулюється Законом «Про оренду державного і комунального майна». До цього виду оренди в частині, що не суперечить названому закону, можуть застосовуватись загальні положення про найм (оренду), а у разі оренди відповідних видів майна — також положення про найм будівлі або іншої капітальної споруди (ст. 793 — 797 ЦК), найм (оренду) транспортного засобу (ст. 798 - 805 ЦК).

5. На розсуд сторін договір найму (оренди) може бути укладений як реальний або консенсуальний.