Розділ «КНИГА ДРУГА ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ»

3. Захист права на повагу до кореспонденції в Україні став проблематичним уже в силу відсутності чіткого формулювання дозволених випадків накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації. Це може призвести до визнання Європейським Судом з прав людини незаконним будь-якого арешту на кореспонденцію або дозволу на зняття інформації.

4. Окремими законами передбачена можливість прослуховування телефонних розмов з метою розкриття злочинів (п. 10 ст. 11 Закону «Про міліцію» [47]), контролю, фіксації та документування розмов осіб за наявності підстав вважати їх причетними до організованої злочинної діяльності, фіксації та документування факту телефонної розмови між громадянами, надсилання листа чи телеграфного повідомлення без порушення таємниці телефонної розмови (ст. 15 Закону «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» [72]), знімання інформації з каналів зв’язку, контролю шляхом відбору за окремими ознаками телеграфно-поштових відправлень (ст. 8 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність» [59]).

5. У законодавстві України немає достатньо чітких норм, які б давали відповідь на питання про можливість прослуховування розмов, що ведуться з телефонів, установлених у приміщеннях, призначених для виконання працівниками трудових обов’язків. Європейський Суд визнає неприпустимим таке прослуховування. Лише стосовно розмов, для яких використовувався радіоканал цивільної авіації, Європейський Суд визнав можливим їх прослуховування.

6. У контексті права на повагу до кореспонденції, Європейський Суд з прав людини розглядав обмеження кількості посилок та бандеролей, які мають право отримувати засуджені відповідно до законодавства України і дійшов висновку, що обмеження, яке становить шість посилок і три бандеролі на рік, не може розцінюватись як порушення ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 168, 180 рішення у справі «Алієв проти України» від 29 квітня 2003 р.).

7. За загальним правилом, що формулюється в ст. 306 ЦК, листи, телеграми та інші види кореспонденції є власністю адресата. Але право адресата використовувати такі обставини та розпоряджатися всіма видами отриманої кореспонденції обмежується. Використання кореспонденції будь-якою особою можливе лише за згодою особи, яка її надіслала, та адресата. Згода особи, що надіслала кореспонденцію, необхідна і при використанні кореспонденції адресатом (тут маються на увазі такі способи використання, які відкривають доступ до кореспонденції третім особам). Крім того, використання, зокрема, шляхом опублікування інформації, що міститься в кореспонденції та стосується особистого життя третьої особи, можливе лише зі згоди цієї особи.

Стаття 307. Захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок

1. Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.

2. Фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, яка стосується її особистого життя. Витрати, пов’язані з демонтажем виставки чи запису, відшкодовуються цією фізичною особою.

3. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.

1. За загальним правилом ст. 307 ЦК фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за наявності її згоди. Якщо фізична особа бере участь у зборах, конференціях, мітингах, інших заходах публічного характеру, вважається, що вона дала згоду на відкрите знімання. Це ж правило діє, якщо знімання особи на фото-, кіно-, теле-, чи відеоплівку проводиться відкрито на вулиці. Викликає інтерес як предмет тлумачення формулювання «збори, конференції, мітинги, інші заходи публічного характеру». Публічний характер заходів передбачає доступність їх для необмеженого кола осіб. Збори та конференції можуть бути як публічними, так і доступними для обмеженого кола осіб. Мітинги — це завжди заходи публічного характеру. Зазначення на інші заходи публічного характеру після зазначення на мітинги не дає підстав для висновку про те, що ознака публічності є обов’язковою і для зборів та конференцій. Участь у зборах та конференціях як закритих, так і публічних, означає, що всі учасники та присутні дали згоду на їх знімання. Інша справа, що на публічних зборах та конференціях, як і на мітингах та інших публічних заходах, право знімання належить кожному, а на закритих зборах та конференціях їх організатори та учасники самі вирішують питання про можливість знімання.

2. Однак і у випадках наявності згоди (прямої чи публічної — шляхом участі в зборах, конференціях, мітингах, інших заходах публічного характеру) на знімання особа має право зажадати припинення публічного показу, але тільки в тій частині, що стосується її особистого життя. Фізична особа, що зажадала такого, зобов’язана відшкодовувати витрати на демонтаж запису. Це — дещо інші наслідки, ніж ті, що передбачені ст. 308 ЦК. Тому важливо розмежувати сферу дії ст. 307 та 308 ЦК: у ст. 307 ідеться про фотозйомку, а в ст. 308 ЦК — про фотографію.

3. Установлені такі випадки відкритої зйомки особи на фото-, кіно-, теле-, відеоплівку без її згоди:

1) кінозйомка, відеозапис можуть застосовуватись при проведенні огляду, обшуку, відтворенні обстановки і обставин події та при проведені інших слідчих дій відповідно до порядку, що встановлений ст. 252 КПК [27];

2) повне фіксування судового процесу з допомогою технічних записів передбачено ст. 871 КПК, ст. 197 ЦПК [44], ст. 12 КАС [45]. Господарський суд може здійснювати відеозапис судового засідання (ст. 81 ГПК [31]);

3) міліції надається право проводити фотографування, кіно- і відеозйомку осіб, які затримані за підозрою у вчиненні злочину або бродяжництво, взяті під варту, звинувачуються у вчиненні злочину, а також осіб, підданих адміністративному арешту (п. 11 ст. 11 Закону «Про міліцію» [47]).

4. Допускається можливість проведення негласної фото-, кіно-, відеозйомки. Таке право надається:

1) міліції (п. 10 ст. 11 Закону «Про міліцію»);

2) згідно з п. 11 частини першої ст. 8 «Про оперативно-розшукову діяльність» [59] право здійснювати за певних умов візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки надається підрозділам, що входять до складу органів внутрішніх справ, Служби безпеки, прикордонних військ, управління державної охорони, державної податкової служби;

3) цим же підрозділам із санкції суду надається право проникнення в жилі приміщення та ведення візуального спостереження (частина друга ст. 8 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність»). Це не виключає можливості ведення фото-, кіно- або відеозйомки;

4) спеціальні підрозділи органів внутрішніх справ та служби безпеки, які здійснюють боротьбу з організованою злочинністю, мають право фіксації (очевидно, в тому числі з використанням засобів кіно-, фото-, відеозйомки) розмов та інших дій осіб за наявності підстав вважати їх причетними до організованої злочинної діяльності. Це можливе лише з попередньої санкції прокурора (ст. 15 Закону «Про організаційно- правові основи боротьби з організованою злочинністю» [72]).