Розділ «КНИГА ДРУГА ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ»

1. У ст. 270 ЦК дається перелік тих особистих немайнових прав, які закріплені в Конституції та мають, зокрема, цивільно-правовий зміст. Цей перелік не виключає визнання наявності цивільно-правового змісту і в тих правах, що закріплені в Конституції та не названі в ч. 1 ст. 270 ЦК.

2. Особисті немайнові права можуть встановлюватись іншими законами, а із ч. 3 ст. 270 ЦК випливає, що вони можуть встановлюватись і підзаконними актами. Важливе значення для правозастосування має практика Європейського Суду з прав людини, згідно з якою багато немайнових прав тлумачиться дуже широко. Відповідно до цієї практики право на повагу до кореспонденції охоплює собою право на отримання посилок та бандеролей особами, що тримаються в установах виконання кримінальних покарань.

3. Особисті немайнові права права встановлюються низкою міжнародно-правових актів — Міжнародним пактом про громадянські та політичні права [13], Міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні права [14], Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод [7]. Україна підписала Європейську соціальну хартію, прийняту Радою Європи в 1961 р., а також Європейську соціальну хартію (переглянуту) [20], прийняту Радою Європи в 1996 р. Європейська соціальна хартія (переглянута) ратифікована Законом від 14 вересня 2006. Загальна декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй у 1948 р. [6], не є актом прямої дії, але сформульовані нею положення можуть кваліфікуватись у відповідних випадках як загальні принципи міжнародного права, що застосовуються Європейським Судом з прав людини в силу посилання на загальні принципи в згаданій Конвенції.

4. Включення до Цивільного кодексу багатьох положень про права людини, що до цього часу вважались такими, що мають лише публічно-правовий зміст, свідчить про наближення норм цивільного права до норм публічного права. Тому як такі, що формулюють норми цивільного права, можна тлумачити численні норми публічного права, відповідно до яких Україна несе обов'язки перед іншими суб'єктами міжнародного публічного права.

Стаття 271. Зміст особистого немайнового права

1. Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.

1. Особисті немайнові права, що перелічені в ст. 270 ЦК, є приватними. У ст. 271 ЦК визначається цивільно-правовий зміст особистого немайнового права. Його складає можливість особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя, яка (можливість) надається фізичній особі.

2. З урахуванням ст. 271 ЦК та ознак особистого немайнового права, що наведені в ст. 269 ЦК, формулювання особистих немайнових прав можна знайти і в положеннях Конституції [1], що не наводяться в ст. 270 ЦК, а також не називаються і не розкриваються в інших статтях Цивільного кодексу. Так, повна загальна освіта є обов'язковою (частина друга ст. 53 Конституції), але ж це не надає праву на освіту виключно публічно-правового змісту. Воно має і приватно-правовий зміст, а тому може захищатись способами, встановленими для захисту цивільного права. Приватно-правовий зміст мають навіть і такі права як право брати участь в управлінні державними справами (ст. 38 Конституції), право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення до органів державної влади та місцевого самоврядування (ст. 40 Конституції) тощо.

Стаття 272. Здійснення особистих немайнових прав

1. Фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно. В інтересах малолітніх, неповнолітніх, а також повнолітніх фізичних осіб, які за віком або за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої особисті немайнові права, їхні права здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники.

2. Фізична особа має право вимагати від посадових і службових осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення нею особистих немайнових прав.

1. Правило про здійснення фізичною особою своїх особистах немайнових прав самостійно означає лише, що відповідними немайновими благами фізична особа має право користуватись лише особисто. Це не виключає можливості звернення представника фізичної особи до суду за захистом особистого немайнового права особи, яку він представляє. У цьому разі представництво буде здійснюватись відповідно до ст. 38 — 45 ЦПК [44]. У ст. 237 ЦК наводиться визначення представництва в цивільному праві як такого, що дає повноваження тільки на вчинення правочинів. Однак це не виключає повністю того, щоб фізична особа надала повноваження іншій особі вимагати припинення порушення особистого немайнового права третіми особами, органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими особами, а також учиняти деякі інші дії в порядку здійснення особистих немайнових прав. Зокрема, ч. 4 ст. 285 ЦК надає право бути присутніми при дослідженні причин смерті фізичної особи та ознайомитись з висновками щодо причин смерті не тільки членам сім'ї померлого, а й іншим фізичним особам, які уповноважені членами сім'ї.

2. Можливість здійснення особистих немайнових прав одними особами в інтересах інших не буде обмежуватись і тоді, коли йдеться про права деяких осіб, що перелічені в ч. 1 ст. 272 ЦК. Передбачена можливість здійснення батьками (усиновлювачами), опікунами, піклувальниками прав малолітніх і неповнолітніх. Така можливість забезпечується. Що стосується здійснення особистих немайнових прав в інтересах повнолітніх фізичних осіб, які за віком чи за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої особисті права, то в їх інтересах також відповідно до букви статті, що коментується, можуть діяти тільки батьки (усиновлювачі), опікуни та піклувальники. Але за аналогією це правило слід поширити на помічника, що має відповідний документ (ст. 78 ЦК).

3. При пред'явленні вимог до службових (посадових) осіб щодо вчинення дій, спрямованих на забезпечення здійснення немайнових прав, належить ураховувати, що ст. 272 ЦК в силу її галузевої належності не формулює відповідних обов'язків службових (посадових) осіб. Тому такі вимоги можуть ставитись тільки з урахуванням компетенції відповідних осіб.

Стаття 273. Забезпечення здійснення особистих немайнових прав

1. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень забезпечують здійснення фізичною особою особистих немайнових прав.

2. Юридичні особи, їх працівники, окремі фізичні особи, професійні обов'язки яких стосуються особистих немайнових прав фізичної особи, зобов'язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені.

3. Діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права.

1. Згідно з теоретичними положеннями, що поділяють суб'єктивні права на відносні та абсолютні, особисті немайнові права повинні належати до останніх. Це дає підстави визнати, що будь-яка юридична чи фізична особа, держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада несуть обов'язок утримуватися від дій, якими особисті немайнові права порушувались би. Держава, Автономна Республіка Крим та територіальні громади, державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, крім того, несуть обов'язок забезпечувати здійснення особистих немайнових прав фізичних осіб. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що державні органи зобов'язані не тільки утримуватись від свавільного втручання в особисте життя, а і несуть позитивні обов'язки, що полягають у вжитті заходів до забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері взаємин між самими людьми. Ці обов'язки можуть тлумачитись як такі, що, зокрема формулюють цивільно-правові обов'язки, які кореспондують цивільним немайновим правам фізичних осіб.

2. У ч. 2 ст. 273 ЦК не зачіпається зміст ч. 1 цієї ж статті, а поширюється на юридичних осіб, професійна діяльність працівників яких стосується особистих немайнових прав фізичної особи. Вона поширюється також на фізичних осіб, що виконують такі професійні обов'язки поза трудовими правовідносинами з іншими особами. Слід звернути увагу на те, що ч. 2 ст. 273 ЦК звужує обсяг обов'язків цих осіб: вони зобов'язуються лише утримуватися від дій, якими особисті немайнові права можуть бути порушені. Але якщо йдеться про юридичних осіб, організації, їхніх працівників, окремих фізичних осіб, професійні обов'язки яких стосуються особистих немайнових прав, то на них логічно було б покласти обов'язок здійснювати активні дії, що кореспондували б суб'єктивним особистим немайновим правам. Тому при застосуванні п. 2 ст. 273 ЦК належить ураховувати, що спеціальними законами на юридичних осіб та їх працівників покладаються обов'язки здійснювати активні дії, що кореспондують особистим немайновим правам фізичних осіб. Це випливає також із відповідних положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.