Розділ «КНИГА ПЕРША ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ»

1) за вимогами, що випливають з договору перевезення пасажирів, — із дня, коли пасажир залишив або повинен був залишити судно. Якщо вимога заявлена у зв'язку із заподіянням під час перевезення шкоди здоров'ю пасажира, що спричинила його смерть, перебіг позовної давності починається з дня смерті пасажира, але не більше трьох років із дня, коли пасажир залишив судно;

2) за вимогою, що випливає з перевезення вантажу, — із дня видачі багажу або дня, коли він повинен бути виданий;

3) за вимогами, що виникають з договорів фрахтування судна без екіпажу, фрахтування судна на певний час, лізингу судна, буксирування, надання лізингових послуг, морського страхування, договорів, укладених капітаном судна в силу наданих йому прав, — із дня виникнення права на позов. При визначенні цього дня слід ураховувати, що день виникнення права на позов можна визначити раніше, ніж особа могла дізнатися про порушення її права;

4) за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок зіткнення суден, — із дня зіткнення;

5) за вимогами, що виникають внаслідок рятувальних операцій, — із дня закінчення рятувальної операції (ст. 389 КТМ).

16. Трирічний строк позовної давності, встановлений ст. 390 КТМ, обчислюється:

1) за вимогами про відшкодування шкоди від забруднення із суден — з дня, коли потерпілий дізнався або повинен був дізнатися про заподіяння йому шкоди, в межах шести років із дня події, що спричинила забруднення; 2) за вимогами про відшкодування ядерної шкоди — із дня події, що викликала цю шкоду.

17. Цивільний кодекс, закони «Про телекомунікації» [206], «Про поштовий зв'язок» [179] не встановлюють особливостей визначення моменту початку перебігу позовної давності за позовами до підприємств зв'язку і не передбачають можливості їх встановлення під- законними актами. Тому позовна давність за позовами підприємств зв'язку до клієнтів та за позовами до підприємств зв'язку, що випливають із відносин щодо надання послуг зв'язку, починається відповідно до загальних правил ст. 261 ЦК.

Стаття 262. Позовна давність у разі замін сторін у зобов'язанні

1. Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

1. Ця стаття застосовується перш за все при переході прав за правочином на підставі закону, а також при переведенні боргу (ст. 512 — 521 ЦК). Однак у разі такої заміни сторони, яка веде до виникнення регресної вимоги (п. 3, 4 ч. 1 ст. 512 ЦК), позовна давність починається від моменту виконання основного зобов'язання (ч. 6 ст. 261 ЦК).

2. При припиненні юридичної особи з правонаступництвом (ст. 107 ЦК) кредитори одержують право вимагати припинення або дострокового виконання зобов'язання. Але, якщо кредитори не скористались цим правом, за загальним правилом, такі форми припинення юридичних осіб не тягнуть припинення зобов'язань. Тому в таких випадках має місце заміна сторони в зобов'язанні, яка не впливає на обчислення та перебіг позовної давності.

Стаття 263. Зупинення перебігу позовної давності

1. Перебіг позовної давності зупиняється:

1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила);

2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом;

3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;

4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

2. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.

3. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.