Розділ «КНИГА ПЕРША ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ»

2. Виконавчому органові надається повноваження вирішувати всі питання діяльності акціонерного товариства — як ті, що стосуються управління внутрішніми справами акціонерного товариства, так і ті, що пов'язані з відносинами з органами влади та місцевого самоврядування, так і ті, що є повноваженнями органу акціонерного товариства як юридичної особи. Виконавчий орган акціонерного товариства не може вирішувати тільки питання, що віднесені до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради (ч. 1 ст. 58 Закону «Про акціонерні товариства»).

3. Кількісний склад виконавчого органу, порядок призначення його членів визначаються статутом товариства. При цьому слід враховувати, що обрання голови і членів виконавчого органу відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 52 Закону «Про акціонерні товариства» здійснюється наглядовою радою, якщо інше не передбачено статутом товариства або ці питання не вирішені загальними зборами в порядку, передбаченому статутом або положенням про виконавчий орган товариства. Порядок скликання та проведення засідань виконавчого органу визначається статутом або виконавчим органом товариства.

4. У ч. 5 ст. 59 Закону «Про акціонерні товариства» законодавець уперше здійснив спробу розмежування повноважень колегіального органу товариства та його голови. Встановлюється, що «голова колегіального виконавчого органу має право без довіреності діяти від імені товариства, відповідно до рішень колегіального виконавчого органу, в тому числі представляти інтереси товариства, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства» (ч. 5 ст. 59 Закону «Про акціонерні товариства»). Отже, виконавчий орган вирішує всі питання, крім віднесених до повноважень загальних зборів та наглядової ради, а голова виконавчого органу повинен діяти відповідно до рішень колегіального виконавчого органу. Цей орган може приймати свої рішення з різним ступенем їх деталізації. Питання про ступінь деталізації має вирішуватись з урахуванням контексту цитованого положення ч. 5 ст. 59 Закону «Про акціонерні товариства» та принципу розумності. Нерозумним було стверджувати, що голова виконавчого органу вправі давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками, тільки у випадках, коли колегіальний виконавчий орган прийняв рішення щодо конкретного розпорядження, яке повинен дати працівникам голова виконавчого органу. Очевидно, колегіальний виконавчий орган повинен прийняти рішення, відповідно до якого голова виконавчого органу отримає право давати працівникам розпорядження певного роду. У такий спосіб повинне тлумачитись і повноваження голови виконавчого органу «вчиняти правочини від імені товариства» «відповідно до рішень колегіального виконавчого органу». Цей орган не обов'язково повинен приймати окреме рішення щодо надання голові виконавчого органу права вчинити конкретний правочин. Але рішення про вчинення, наприклад, правочинів на матеріально-технічне забезпечення діяльності товариства у наступному році, правочинів, пов'язаних з проведенням реконструкції цеху тощо колегіальний виконавчий орган прийняти повинен.

Особливу загрозу стабільності цивільного обороту становлять вимоги акціонерних товариств про визнання недійсними правочинів, вчинених за відсутності у голови виконавчого органу необхідних повноважень у вигляді рішення колегіального виконавчого органу. При цьому товариство може посилатись на те, що інша сторона на всіма обставинами не могла не знати про встановлені законом обмеження на здійснення головою колегіального виконавчого органу представництва від імені товариства (ч. 3 ст. 92 ЦК). Тому контрагенти акціонерних товариств при укладенні договорів повинні вимагати від голів виконавчих органів акціонерних товариств надання рішень колегіальних виконавчих органів, що передбачають вчинення головою відповідних правочинів.

5. Відповідно до ч. 5 ст. 58 Закону «Про акціонерні товариства» [228] права та обов'язки членів виконавчого органу акціонерного товариства визначаються, зокрема, «трудовим договором, що укладається з кожним членом виконавчого органу». «Укладається» слід тлумачити як «повинен укладатись». Із наведеного законодавчого формулювання випливає правовий припис, відповідно до якого укладення трудових договорів з членами виконавчого органу є обов'язковим. Отже, усі члени виконавчого органу виконуються ці свої обов'язки на підставі трудового договору. Цей договір може бути трудовим договором про виконання роботи за основним місцем роботи, а може бути трудовим договором про роботу за сумісництвом.

6. Органом, уповноваженим вирішувати питання про припинення повноважень голови колегіального виконавчого органу акціонерного товариства (особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу), членів виконавчого органу акціонерного товариства, є наглядова рада (якщо статутом вирішення цього питання не віднесено до компетенції загальних зборів). Одночасно з вирішенням питання про припинення повноважень приймається рішення про звільнення з роботи (за основним місцем роботи чи за сумісництвом) відповідних працівників. Підстави припинення повноважень (і звільнення з роботи) встановлюються законодавством, статутом акціонерного товариства і трудовими договорами з головою виконавчого органу (особою, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу) або членом цього органу (абзац перший ч. 1 ст. 61 Закону «Про акціонерні товариства»). Це правило не погоджується з законодавством про працю, але підлягає застосуванню, оскільки до приведення у відповідність до Закону «Про акціонерні товариства» закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону (п. 4 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» названого Закону).

Із ч. 2 ст. 61 Закону «Про акціонерні товариства» також випливає, що підставою припинення повноважень та звільнення голови колегіального виконавчого органу (особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу), про яких йдеться, є також їх дії чи бездіяльність, що порушують права акціонерів чи самого товариства.

Стаття 162. Аудиторська перевірка

1. Акціонерне товариство, яке зобов'язане відповідно до закону публікувати для загального відома документи, передбачені статтею 152 цього Кодексу, повинне для перевірки та підтвердження правильності річної фінансової звітності щорічно залучати аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками.

2. Аудиторська перевірка діяльності акціонерного товариства, у тому числі такого, що не зобов'язане публікувати для загального відома документи, має бути проведена у будь-який час на вимогу акціонерів, які разом володіють не менш як десятьма відсотками акцій.

Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності акціонерного товариства встановлюється статутом товариства і законом.

Витрати, пов'язані з проведенням такої перевірки, покладаються на осіб, на вимогу яких проводиться аудиторська перевірка, якщо загальними зборами акціонерів не буде ухвалене рішення про інше.

1. Проведення зовнішнього аудиту для підтвердження правильності річної фінансової звітності є обов'язковим для публічних акціонерних товариств.

2. Зовнішній аудит повинен бути проведений у будь-який час на вимогу акціонерів, що володіють не менш як 10 відсотками акцій. 10 відсотків акцій — це дещо інше число, ніж 10 відсотків голосів, оскільки при підрахуванні 10 відсотків акцій повинні враховуватись і привілейовані акції.

3. Більш детально відносини щодо проведення аудиту регулюються ст. 75 Закону «Про акціонерні товариства».

§ 2. ВИРОБНИЧИЙ КООПЕРАТИВ

Стаття 163. Поняття виробничого кооперативу

1. Виробничим кооперативом є добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків. Статутом кооперативу та законом може бути передбачено участь у діяльності виробничого кооперативу на засадах членства також інших осіб.

2. Члени виробничого кооперативу несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями кооперативу у розмірах та порядку, встановлених статутом кооперативу і законом.

3. Найменування кооперативу має містити його назву, а також слова «виробничий кооператив».