Розділ «КНИГА ПЕРША ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ»

3) питань, передбачених законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.

5. Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік.

Позачергові збори акціонерів скликаються у разі неплатоспроможності товариства, а також за наявності обставин, визначених у статуті товариства, та в будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому.

Порядок скликання і проведення загальних зборів, а також умови скликання і проведення позачергових зборів та повідомлення акціонерів встановлюються статутом товариства і законом.

(Із змін, від 17.09.2008)

1. Право брати участь у загальних зборах акціонерів належить всім акціонерам, в тому числі і тим, що є власниками привілейованих акцій. Так слід тлумачити правило ч. 1 ст. 159 ЦК про незалежність права на участь у зборах від виду акцій. Але участь власників привілейованих акцій в загальних зборах акціонерів не повинна суперечити ч. 7 ст. 6 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» [221], згідно з яким власники привілейованих акцій можуть брати участь в управлінні акціонерним товариством тільки у випадках, передбачених статутом та законом. На сьогодні ч. 5 ст. 26 Закону «Про акціонерні товариства» [228] надає власникам привілейованих акцій право голосу на загальних зборах тільки в трьох випадках, коли рішенням безпосередньо зачіпаються інтереси таких акціонерів.

2. У зборах можуть брати участь представники акціонерів. Повноваження представників на участь у загальних зборах акціонерів оформляються довіреністю, яка може бути посвідчена нотаріусом, іншою посадовою особою, що має право вчиняти нотаріальні дії (ст. 37, 38 Закону «Про нотаріат» [75]), реєстратором, депозитарієм, зберігачем цінних паперів. Зазначення в ч. 3 ст. 39 Закону «Про акціонерні товариства» на можливість посвідчення довіреності «в іншому передбаченому законодавством порядку» дає підстави для висновку про те, що зберегло чинність правило частини третьої ст. 41 Закону «Про господарські товариства» [53], яке передбачає посвідчення довіреності на право участі та голосування на зборах акціонерів правлінням акціонерного товариства.

3. Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік (ч. 5 ст. 159 ЦК; ч. 1 ст. 32 Закону «Про акціонерні товариства»; ч. 1 ст. 45 Закону «Про господарські товариства»).

4. Питання скликання позачергових зборів акціонерів вирішуються ст. 159 ЦК і ст. 45 Закону «Про господарські товариства». Переважному застосуванню перед цими законодавчими положеннями, в принципі, підлягає ст. 47 Закону «Про акціонерні товариства». Зокрема, ч. 1 названої статті встановлює випадки, коли скликаються позачергові загальні збори акціонерів. Ця частина містить застереження про те, що позачергові збори скликаються «в інших випадках, встановлених законом або статутом товариства». Отже, ч. 5 ст. 159 ЦК і ст. 45 Закону «Про господарські товариства» зберігають чинність у частині, в якій вони встановлюють підставу скликання позачергових зборів, не передбачену ч. 1 ст. 47 Закону «Про акціонерні товариства» (йдеться про випадки, коли скликання зборів вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому).

Скликання позачергових загальних зборів акціонерів ст. 47 Закону «Про акціонерні товариства» передала до повноваження наглядової ради. Ні статутом акціонерного товариства, ні рішенням загальних зборів акціонерів чи наглядової ради ці повноваження не можуть бути передані виконавчому органу. Наглядова рада скликає позачергові загальні збори акціонерів на вимогу виконавчого органу (у разі порушення провадження про визнання товариства банкрутом або необхідності вчинення значного правочину), ревізійної комісії (ревізора), акціонерів або за своєю власною ініціативою. Але вимога про скликання позачергових загальних зборів акціонерів подається виконавчому органу акціонерного товариства (абзац сьомий ч. 1 ст. 47 Закону «Про акціонерні товариства»). Можливо, це — технічна помилка, але будь-яких підстав для її виправлення на стадії тлумачення і застосування цього законодавчого положення немає.

Наглядова рада приймає рішення про скликання позачергових зборів або про відмову у такому скликанні впродовж 10 днів «з моменту отримання вимоги про їх скликання» (звичайно, з моменту отримання вимоги наглядовою радою, а не виконавчим органом. Протягом якого часу вимога, отримана виконавчим органом відповідно до абзацу сьомого ч. 1 ст. 47 Закону «Про акціонерні товариства», має бути передана до наглядової ради — це питання законодавство не вирішує. Тому воно має вирішуватись відповідно до принципів добросовісності, справедливості та розумності).

5. Передбачена можливість проведення загальних зборів акціонерів у формі заочного голосування (ст. 48 Закону «Про акціонерні товариства»). Законодавець не вказує на можливість проведення у такий спосіб як позачергових, так і чергових зборів. Але проведення у такий спосіб загальних зборів товариства є неможливим не стільки в силу обов'язку товариства скликати загальні збори не пізніше 30 квітня наступного за звітним року, скільки в силу обов'язковості розгляду звіту наглядової ради, звіту виконавчого органу і звіту ревізійної комісії (ревізора) та прийняття рішення за наслідками розгляду цих звітів річними загальними зборами товариства.

Проведення загальних зборів акціонерів у формі заочного голосування можливе при кількості акціонерів не більше 25, якщо це передбачено статутом. Рішення шляхом заочного голосування приймається тільки одноголосно.

6. Якщо акціонерне товариство складається із одного акціонера, він приймає рішення з питань, віднесених до компетенції загальних зборів, шляхом видання наказу, який «засвідчується печаткою або нотаріально» (ст. 49 Закону «Про акціонерні товариства» [228]).

7. Більш детально, ніж у ч. 2 ст. 159 ЦК, виключна компетенція загальних зборів акціонерів встановлюється ч. 2 ст. 33 Закону «Про акціонерні товариства». Частина 4 цієї статті допускає віднесення законом до виключної компетенції загальних зборів інших питань. У такий спосіб усуваються всі суперечності між ч. 2 ст. 159 ЦК, частиною шостою ст. 41 Закону «Про господарські товариства» та ч. 2 ст. 33 Закону «Про акціонерні товариства». Але там, де ст. 41 Закону «Про господарські товариства» [53] і ст. 159 ЦК суперечать Закону «Про акціонерні товариства», застосовуються положення цього останнього Закону. Йдеться, в основному, про п. 2 ч. 2 ст. 159 ЦК, яка до виключної компетенції загальних зборів відносить утворення та відкликання виконавчого органу акціонерного товариства. Це положення суперечить п. 2 ч. 2 ст. 52 Закону «Про акціонерні товариства», який обрання та відкликання повноважень голови і членів виконавчого органу відносить до виключної компетенції наглядової ради.

8. Загальні збори акціонерного товариства мають кворум за умови реєстрації для участі у них акціонерів, які сукупно є власниками не менш як 60 відсотків акцій, що беруть участь у голосуванні. У випадках надання права голосу при прийнятті рішень з певних питань власникам привілейованих акцій, кворум з відповідних питань визнається наявним також за умови участі у загальних зборах акціонерів, що є власниками привілейованих акцій, що є голосуючими з цих питань. Частина 1 ст. 41 Закону «Про акціонерні товариства» вперше у вітчизняному законодавстві встановлює, що наявність кворуму визначається реєстраційною комісією на момент закінчення реєстрації акціонерів для участі у зборах. Перевірка наявності кворуму після закінчення реєстрації не передбачена, навіть якщо збори проходили впродовж декількох днів (із ч. 8 ст. 42 Закону «Про акціонерні товариства» випливає, що загальні збори можуть проводитись не більше 4 днів).

9. Право голосу на загальних зборах акціонерного товариства мають акціонери- власники простих акцій (у відповідних випадках — власники привілейованих акцій), що є такими (власниками) на дату складання переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах (ч. 2 ст. 42 Закону «Про акціонерні товариства»). Одна акція, що голосує, надає акціонеру один голос для вирішення кожного із питань, включеного до порядку денного. Пункт 9 ст. 2 Закону «Про акціонерні товариства» вперше передбачає проведення під час обрання органів товариства кумулятивного голосування. При цьому кількість голосів акціонера помножується на кількість членів органу акціонерного товариства, що обираються, а акціонеру надається право усі підраховані у такий спосіб голоси віддати за одного кандидата або розподілити їх між кількома кандидатами. Пункт 9 ст. 2 Закону «Про акціонерні товариства» формулює визначення кумулятивного голосування, але не визначає сфери його застосування. Тому таке голосування є обов’язковим тільки при обранні членів наглядової ради (за встановленими винятками). При обранні членів ревізійної комісії та членів виконавчого органу таке голосування проводиться, якщо це передбачено статутом.

10. Рішення загальних зборів за кожним із питань порядку денного приймається більшістю голосів акціонерів, що зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій. Обраними до складу органу акціонерного товариства вважаються кандидати, що набрали найбільшу кількість голосів серед тих, хто набрав більш як 50 відсотків голосів. Це стосується і кумулятивного голосування. З питань, передбачених пп. 2 — 7 і 21 ч. 2 ст. 33 Закону «Про акціонерні товариства», рішення приймаються трьома чвертями голосів акціонерів від загальної їх кількості. Статутом приватного акціонерного товариства можуть бути передбачені інші питання, рішення щодо яких приймаються у такому порядку. Але таке не може бути встановлене стосовно питання про дострокове припинення повноважень посадових осіб органів товариства (ч. 5 ст. 42 Закону «Про акціонерні товариства»). Разом з тим, слід враховувати, що статутом приватного акціонерного товариства може встановлюватись більша кількість голосів (ніж більшість голосів акціонерів, що зареєструвалися для участі у зборах), необхідних для прийняття рішення щодо певних питань. Але це не стосується питання про дострокове припинення повноважень посадових осіб товариства.

11. Закон «Про акціонерні товариства» підлягає переважному застосуванню перед положеннями Закону «Про господарські товариства». Тому п. «в» частини першої ст. 42 Закону «Про господарські товариства», який передбачає прийняття рішень трьома чвертями голосів щодо створення та припинення діяльності дочірніх підприємств, філій та представництв, не підлягає застосуванню. У силу суперечності частині п'ятій ст. 42 Закону «Про акціонерні товариства» не можуть застосовуватись також положення ст. 42 Закону «Про господарські товариства» і ч. 4 ст. 159 ЦК, які передбачають прийняття рішень з відповідних питань трьома чвертями голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.