Розділ ІІІ ОКРЕМІ ГАЛУЗІ ПРАВА

– добровільність;

– остаточність;

– своєчасність.

При цьому добровільна відмова одних співучасників має певне юридичне значення для оцінки дій інших. Так, добровільна відмова виконавця не звільняє від кримінальної відповідальності організатора, підбурювача, пособника, а добровільна відмова останніх, у свою чергу, не є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності виконавця.

У разі добровільної відмови виконавця інші співучасники підлягають відповідальності за готування або замах на той злочин, від скоєння якого добровільно відмовився виконавець (ч. 1 ст. 31 КК України).

У разі добровільної відмови кого-небудь із співучасників виконавець підлягає відповідальності за готування до злочину або замах на злочин залежно від того, на якій стадії його діяння було припинено (ч. 3 ст. 31 КК України).

Умови, за яких виконавець (співвиконавець) не підлягає кримінальній відповідальності у разі добровільної відмови, аналогічні загальним умовам звільнення від кримінальної відповідальності при добровільній відмові від скоєння злочину (ст. 17 КК України).

Організатор, підбурювач та посібник не підлягають відповідальності при добровільній відмові, якщо виконали одну з таких умов:

– запобігли скоєнню злочину виконавцем взагалі (запобігання на стадії готування) або не допустили доведення злочину виконавцем до кінця (запобігання на стадії замаху);

– своєчасно повідомили відповідним органам державної влади про злочин, що готується або вчинюється. Таке повідомлення має бути своєчасним, інакше воно не звільняє організатора, підбурювача, пособника від кримінальної відповідальності, однак може бути визнано судом обставиною, що пом’якшує покарання (п. 1 ч. 1 і ч. 2 ст. 66 КК України).

Причетність до злочину – це така злочинна діяльність, яка хоча й пов’язана зі вчиненням злочину, однак не є співучастю в ньому через відсутність об’єктивної та суб’єктивної спільності.

У теорії кримінального права виокремлюють три види причетності:

– заздалегідь не обіцяне приховування злочину;

– неповідомлення про злочин;

– потурання злочину.

Заздалегідь не обіцяне приховування злочину – це активна діяльність особи з приховування злочинця, засобів та знарядь скоєння злочину, його слідів або предметів, здобутих злочинним шляхом. При цьому йдеться лише про заздалегідь не обіцяне приховування. Така діяльність кримінально карана тільки в разі, якщо вона пов’язана з приховуванням тяжкого або особливо тяжкого злочину. Окрім того, згідно з ч. 2 ст. 396 КК України, не підлягають кримінальній відповідальності заздалегідь не обіцяне приховування злочину члени сім’ї чи близькі родичі особи, яка вчинила злочин, коло яких визначається законом.

Кримінальний кодекс України 2001 р. вніс деякі корективи в інститут приховування злочину, передбачивши кримінальну відповідальність за укриття злочинної діяльності учасників злочинних організацій шляхом надання приміщень, сховищ, транспортних засобів, інформації, документів, грошей, цінних паперів та ін. (ст. 256 КК України).

Неповідомлення про злочин полягає в неповідомлені особою відповідним органам влади про достовірно відомий злочин, що готується або вже скоєний.

Неповідомлення про злочин вважається причетністю до злочину як у випадку, якщо воно не було заздалегідь обіцяно, так і у випадку, коли воно було обіцяно до моменту готування або скоєння злочину.

Чинний Кримінальний кодекс не передбачає такого спеціального складу злочину, як неповідомлення про злочин, але це не означає, що подібна бездіяльність взагалі виключає кримінальну відповідальність. Особа, яка не повідомила про достовірно відомий злочин, підлягає кримінальній відповідальності, якщо скоєне ним діяння містить ознаки іншого злочину. Це може бути, наприклад, тоді коли неповідомлення про злочин є складовою (елементом об’єктивної сторони) приховування тяжкого або особливо тяжкого злочину (ст. 396 КК України).