Розділ ІІІ ОКРЕМІ ГАЛУЗІ ПРАВА

12) довічне позбавлення волі.

Для неповнолітніх із основних покарань це:

1) штраф;

2) громадські роботи;

3) виправні роботи;

4) арешт;

5) позбавлення волі на певний строк.

За змістом обмежень і позбавлень прав і свобод засудженої особи розрізняють:

1) покарання, що обмежують або позбавляють засуджену особу особистої волі. До них відносять: арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі;

2) покарання, що обмежують або позбавляють засуджену особу права власності. До них відносять штраф та конфіскацію майна;

3) покарання, що обмежують трудові та інші права і свободи засудженої особи. До них відносять: позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; громадські роботи; виправні роботи; службові обмеження для військовослужбовців; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

За суб’єктом, до якого можуть застосовуватися покарання, розрізняють:

1) загальні покарання. До них відносять штраф, конфіскацію майна (для повнолітніх), позбавлення волі на певний строк;

2) спеціальні покарання (застосовуються до певної особи). До них відносять: позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; громадські роботи; виправні роботи; службові обмеження для військовослужбовців; арешт; обмеження волі; тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; довічне позбавлення волі.

За можливістю визначення строку покарання вирізняють:

1) строкові покарання. До них відносять: позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; громадські роботи; виправні роботи; службові обмеження для військовослужбовців; арешт; обмеження волі; тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; позбавлення волі на певний строк;

2) безстрокові покарання. До них відносять: штраф; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; конфіскація майна; довічне позбавлення волі.

Штраф – це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині КК України, з урахуванням положень ч. 2 ст. 53 Кримінального кодексу. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від 30 до 50 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини КК України не передбачено більшого розміру штрафу. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у вигляді штрафу понад 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Суд, встановивши, що такий злочин вчинено у співучасті і роль виконавця (співвиконавця), підбурювача або пособника в його вчиненні є незначною, може призначити таким особам покарання у вигляді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, без урахування розміру майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу. Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, якщо його спеціально передбачено в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України.

З урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф з розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року. У разі несплати штрафу суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у вигляді громадських робіт, виправних робіт або позбавлення волі.

Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу може відбутися за вироком суду, коли особа засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин.