Розділ ІІ КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

З питань поточної діяльності комісія може приймати протокольні рішення. Вона може складати також акти та протоколи.

Член виборчої комісії, який бере участь у засіданні і не згоден з її рішенням, має право протягом двох днів після засідання, на якому було прийнято рішення, у письмовій формі висловити окрему думку, яка додається до відповідного протоколу засідання комісії.

Рішення дільничної комісії, що суперечить законодавству або прийняте з перевищенням її повноважень, може бути скасоване відповідною окружною виборчою комісією або судом. У такому разі окружна комісія має право прийняти рішення по суті питання. Рішення окружної комісії може бути скасоване рішенням суду.

Виборчий блок може бути утворено двома й більше партіями на підставі рішень з’їзду (зборів, конференції) кожної з цих партій.

Офіційні спостерігачі від партій (блоків) є самостійними суб’єктами виборчого процесу. Їхні повноваження починаються з дня їхньої реєстрації відповідною виборчою комісією і припиняються після встановлення ЦВК результатів виборів. Їм видається посвідчення спостерігача.

Офіційний спостерігач має право: перебувати на виборчих дільницях під час голосування, спостерігати за діями членів комісії, не заважаючи їм фізично; робити фото– та кінозйомки, аудіо– та відеозаписи; бути присутнім при видачі виборчих бюлетенів членам комісії для організації голосування за межами приміщення для голосування та при його проведенні; бути присутнім на засіданнях виборчих комісій, у тому числі під час підрахунку голосів виборців та встановлення підсумків голосування; звертатися до відповідної виборчої комісії та до суду із заявою про усунення порушень законодавства про вибори в разі їх виявлення; складати акт про виявлення порушення законодавства про вибори, що підписується ним та не менш як двома виборцями, які засвідчують факт цього порушення, та подавати його з відповідною скаргою до виборчої комісії; вживати необхідних заходів щодо припинення протиправних дій під час голосування та підрахунку голосів на виборчій дільниці; отримати копії протоколів та інших документів тощо.

Офіційний спостерігач не має права: безпідставно втручатися в роботу виборчої комісії, чинити дії, що порушують хід виборчого процесу або заважають членам комісії здійснювати свої повноваження; заповнювати замість виборця (у тому числі й на його прохання) виборчий бюлетень; бути присутнім при заповненні виборцем бюлетеня у кабіні для таємного голосування.

За ходом виборів можуть спостерігати й офіційні спостерігачі від іноземних держав та міжнародних організацій, які зареєстровані ЦВК. Пропозиції щодо їхньої реєстрації подаються до ЦВК безпосередньо або через МЗС України.

Залежно від особливостей організації виборчого процесу розрізняють мажоритарну, пропорційну і змішану виборчі системи.

Мажоритарна виборча система. Її назва походить від французького majorite, що означає більшість. За цієї системи кількість місць у парламенті зумовлює потребу поділу території країни на таку ж кількість виборчих округів, з приблизно однаковою кількістю виборців, від кожного з яких може бути обраним лише один депутат і виборці якого мають право лише одного голосу. А оскільки від кожного округу може бути висунута необмежена кількість кандидатів, то ця система передбачає необхідність змагання за місце у виборному органі персонально кожного з них. При цьому депутатом стає той кандидат, який набрав найбільшу кількість голосів виборців. Таким чином, він є представником і певної території, і певної групи виборців, які проживають на цій території.

Можливий і варіант, коли виборчими округами є адміністративно-територіальні одиниці, але кількість депутатів від кожного з них залежить від кількості виборців, що проживають у ньому. За таких умов кожен виборець має стільки голосів, скільки депутатів обирається від його округу (багатомандатні округи).

Пропорційна виборча система передбачає необхідність змагання за отримання місць у виборному органі об’єднань громадян (партій, громадських організацій, їхніх блоків), оскільки ці місця розподіляються між ними пропорційно сумі голосів, набраних кожним із них на виборах. За таких умов депутат у виборному органі є представником певної партії (блоку).

Вибори за пропорційної системи проводяться або в одному загальнодержавному окрузі, або в багатомандатних округах.

Голосування за цієї системи може здійснюватися за двома варіантами: виборець голосує лише за партію (блок), а вже сама партія визначає, кому бути депутатом (непрямі вибори); виборець не тільки голосує за партію, а й визначає, кого із запропонованих партією кандидатів він обирає.

Оскільки за пропорційної виборчої системи партії, як правило, виставляють власні списки кандидатів у депутати, то залежно від можливості виборців впливати на те, хто конкретно з такого списку стане депутатом, розрізняють «жорсткі», «напівжорсткі» та «м’які» списки.

За «жорстких» списків виборці не можуть впливати на те, хто з такого списку стане депутатом, тому що визначено самою партією (блоком), і залежно від того, скільки місць у парламенті має зайняти ця партія, стільки кандидатів, у порядку визначеному списком, і стане депутатами. Таким є порядок формування депутатського корпусу в Україні, Португалії, Ізраїлі тощо.

За «м’яких» (преференційних) списків виборці голосують не тільки за партію, а й за конкретних кандидатів із такого списку. За таких умов депутати займають місця з урахуванням волі виборців – залежно від кількості голосів, отриманих конкретними особами, які внесені до списку. Таким є порядок формування депутатського корпусу в Бельгії, Фінляндії, Нідерландах тощо.

А за «напівжорстких» списків виборець голосує як за партію, так і за конкретних осіб із запропонованого партією списку. Такий спосіб голосування запроваджено в Італії, Австрії тощо.

Пропорційна система використовується у 57 країнах.

Змішана виборча система поєднує принципи і мажоритарної, і пропорційної систем. При цьому частина парламенту (як правило, половина або одна палата) обирається за мажоритарною, а частина – за пропорційною системою. При голосуванні виборці отримують по два бюлетені. За допомогою одного вони обирають конкретну особу за одномандатним округом (за мажоритарною системою), а за допомогою іншого – партію (блок) за загальнодержавним багатомандатним округом. Отже, за змішаної системи частина депутатів є представниками певних територій і груп виборців, а частина – представниками партій (блоків). Змішана система використовується приблизно у 20 країнах, у тому числі в Росії, ФРН, Литві, Грузії, Болгарії тощо.