Дипломатія Богдана Хмельницького

Зовнішня політика України

Найважливішою подією того періоду було підписання 16 вересня 1658 р. Галицького союзного договору з Польщею, за яким три держави – Польща, Литва та Україна творили федерацію рівноправних держав. За цим договором тогочасна Україна називалася Великим Князівством Руським. Законодавча влада в ньому належала Національним зборам, а виконавча – гетьманові. Князівство мало свою монету, фіскальну політику, армію у 40 тис. осіб. В Україні скасовувалась унія, було засновано два університети, колегії, школи, друкарні. Творцем цього договору став видатний дипломат і правник – Юрій Немирич. І хоча цей договір не був реалізований, проте він став важливою віхою державницької думки України, українською національною програмою, величним пам'ятником козаччини.

По смерті Б. Хмельницького царський уряд ще активніше втручається у внутрішні справи козацької держави. Закулісна гра щодо підпорядкування київської митрополії юрисдикції московського патріарха, накази царським іменем утримувати російських ратних людей коштом гетьманської скарбниці, вимоги введення російських гарнізонів до Чернігова, Ніжина, Переяслава та інших міст й побудови в них оборонних укріплень, царські укази про призначення воєвод у Білу Церкву, Корсунь, Ніжин, Полтаву, Чернігів та Миргород, а 6 квітня 1658 р. – указ про призначення боярина Шереметева головою нової московської адміністрації в Україні тощо, – все це не передбачалося жодною статтею договору 1654 р. Така політика сприймалася козацькою верхівкою та українським населенням як порушення російським царем своїх зобов'язань. Гетьман 1. Виговський у маніфесті, що з'явився невдовзі по Гадяцькій угоді, заявляв, що „Москва готує нам ярмо неволі насамперед внутрішньою міжусобною війною, а далі відкрито своєю власною зброєю, без усякого приводу з нашого боку ”. Конотопська битва 8 липня (28 червня) 1659 р. – центральний епізод військово-політичного протистояння уряду гетьмана України І. Виговського та адміністрації московського царя, що з осені 1658 р. переросло в повномасштабну україно-російську війну. Під час битви український гетьман із 45-тисячним військом отримав блискучу перемогу, внаслідок якої не лише було знято облогу Конотопа, а й витіснено царську армію за межі України. Перемога під Конотопом дещо послабила тиск Москви на Україну та сприяла формуванню самостійницької партії серед козацької старшини. З часом згадки про битву увійшли до народної пам'яті як прояв небувалої козацької звитяги та військової вправності, як важливий етап боротьби українського народу за незалежність.

Справа тісного союзу з поляками просунулася досить далеко – Гадяцькі пакти обговорювалися Великим сеймом у Варшаві. Козацький посол Ю. Немирич виступив там від імені країни „вояцького, із віку преславного на морі й на суходолі народу українського” із блискучою промовою. Пакти було схвалено й затверджено двосторонніми присягами. Однак по поверненню Ю. Немирича з Варшави справа союзу з Польщею була вже програна. На той час гетьман Виговський зазнав кілька серйозних поразок від російського війська. Проти нього та Гадяцьких трактатів повстали козаки під проводом Т. Цецюри та Золотаренка, налаштованих на союз із Москвою. У цьому заколоті Виговський позбувся гетьманських клейнодів, трохи пізніше – й голови. Ю. Немирича козаки оточили поблизу Ніжина і „порубали на капусту" (за „Літописом Самовидця”). Так загинув видатний діяч тієї епохи, дипломат, філософ і мрійник Юрій Немирич – одна з найталановитіших і найцікавіших постатей доби козаччини.

Після І. Виговського гетьманом було обрано 18-річного сина Б. Хмельницького Юрія, який на другій Переяславській раді присягнув на вірність Великому государю Московському. Було підписано також нові Переяславські конституції, які радикально урізали права козацтва. Однак через рік після усунення І. Виговського та його прихильників козаки зібралися на Чорну раду у Корсуні. Там кожен урочисто, на Святому Письмі відрікся від союзу з Москвою і виголосив клятву вірності польському королю. Вже без Гадяцьких трактатів.

У XVII ст. геополітичну ситуацію навколо України зумовлювали об'єктивні історичні чинники. Мирні угоди, укладені між Росією і Османською імперією, стали причиною кардинальної зміни політичних відносин Запорозької Січі з Кримським ханством. Було очевидним, що Москва нарощувала сили, і Січ з її демократичними порядками ставала на заваді російській державі.

Гетьман уклав союз із Москвою на правах рівної держави. Це не була навіть автономія, це була федерація, яка існувала до 1764 р. Так думав Хмельницький, та не так думала Москва, яка поступово намагається перетворити Україну на свою провінцію, а її жителів – на рабів. Незаперечна заслуга Богдана Хмельницького полягає і в тому, що він істотно реформував існуючу на той час систему суспільства і юридично закріпив суттєві положення тодішнього державного устрою.

На зміну Б. Хмельницькому приходять інші. Період гетьманування Ю. Хмельницького (Хмельниченка), Я. Сомка, І. Брюховецького, Д. Многогрішного, П. Дорошенка, М. Ханенка та І. Самойловича завершується падінням Чигирина у 1678 р. Це період роздроблення України, час її важких бід. Спроба стабілізації Козацької держави на Лівобережжі (в російській протекції) та на Правобережжі помітних успіхів не принесла. Цей період тривав на Правобережжі до 1702 р., коли було придушено повстання С. Палія, а на Лівобережжі він завершився напередодні Північної війни Росії зі Швецією.

[1] Документи Богд ана Хмельницького. – К., 1961. – С.621.

[2] Дипломатична служба Богдана Хмельницького. – Див.: Енциклопедія історії України. – К., 2004. – Т.2. – С.387.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зовнішня політика України» автора Чекаленко Л.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дипломатія Богдана Хмельницького“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ без назви (2)

  • ВИТОКИ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Київська Русь і світ

  • Міжнародні відносини Галицько-Волинської держави

  • Дипломатія Богдана Хмельницького
  • Зовнішньополітична діяльність українських гетьманів наприкінці XVII – XVIII ст.

  • Зовнішня політика Української Народної Республіки

  • УРСР в радянській зовнішній політиці

  • Об'єднання українських земель

  • Українсько-румунський кордон

  • Українська РСР в ООН

  • ОСНОВИ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

  • Становлення зовнішньої політики України

  • Розподілення зовнішньополітичних функцій

  • ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНІ виклики

  • Проблемні питання відносин з Румунією

  • Ядерні гарантії Україні

  • Матеріальні і культурні втрати України

  • Закордонна власність

  • Захист прав українських громадян за кордоном

  • Політика захисту співвітчизників РФ за кордоном і позиція України

  • Закордонні українці

  • Формування міжнародного іміджу України

  • ДВОСТОРОННІ ВІДНОСИНИ

  • Українська громада в Угорщині

  • Взаємодія України з провідними країнами світу

  • Зовнішня політика України

  • Українці в Бельгії

  • Україна – Італійська Республіка

  • Італія є важливим партнером України в політичній сфері

  • Україна – Королівство Швеція

  • Торговельно-економічне співробітництво

  • США

  • Нові незалежні держави (ННД) в політиці України

  • Україна – Республіка Казахстан (РК)

  • Республіка Таджикистан (РТ)

  • Киргизстан в політиці України

  • Співробітництво України з країнами Латинської Америки, АТР, Африки

  • УКРАЇНА В МІЖНАРОДНИХ СВІТОВИХ І РЕГІОНАЛЬНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ

  • Інформація ОБСЄ

  • ООН (ОПМ)

  • Чорнобиль і світова спільнота

  • Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ)

  • Регіональні, трансрегіональні та субрегіональні формування в політиці України

  • Твіннінг (Twinning)

  • Північноатлантичний Альянс (НАТО)

  • Міжнародні фінансові структури в політиці України

  • Ініціативи України. ГУАМ

  • Інші міжнародні організації пострадянського простору

  • У листопаді 2007 р. – квітні 2008 р. Україна головувала в ОЧЕС

  • Шанхайська організація співробітництва (ШОС)