Розподілення зовнішньополітичних функцій

Зовнішня політика України

Розподілення зовнішньополітичних функцій

1993 року Верховна Рада України прийняла Постанову, що зобов'язала Кабінет Міністрів, Міністерство закордонних справ, дипломатичні і консульські установи України керуватися в роботі „Основними напрямами зовнішньої політики України”. Визначальним документом і джерелом до формування й розвитку зовнішньополітичної діяльності України є Конституція, прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. Основним Законом закріплено головні параметри суверенної, незалежної, демократичної України, територія якої є цілісною і недоторканою, чинність міжнародних договорів України, єдине громадянство і державність української мови. У Конституції йдеться і про основні завдання зовнішньої політики України, яка покликана забезпечити її національні інтереси і безпеку шляхом мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загально визнаними принципами міжнародного права.

Згідно з Конституцією України (ст. 85) до повноважень Верховної Ради України належать: „Визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики” (п. 5); затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням (п. 14); схвалення рі-

шень про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України (п. 23); надання у встановлений законом строк згоди на обов'язковість міжнародних договорів України; організація та контроль за ходом виконання прийнятих з цих питань рішень” (ст. 32). Безпосередньо зовнішньою політикою у Верховній Раді України опікується Комітет у закордонних справах.

Український парламент здійснює міжпарламентські контакти. Парламентські делегації відвідують інші держави з метою активізації, насамперед, міжпарламентських стосунків; відбуваються робочі зустрічі парламентських груп; форуми, конференції, симпозіуми тощо. Парламент виступає із зверненнями до парламентів інших країн, із заявами з питань зовнішньої політики, з важливих міжнародних подій.

Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України, прав і свобод людини і громадян. Президент України представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України; приймає рішення про визнання іноземних держав. Згідно з Конституцією України Президент України як глава держави має досить широкі повноваження в галузі здійснення зовнішньої політики. Є главою держави і виступає від її імені (ст. 102). Президент України діє як гарант Конституції щодо забезпечення відповідності внутрішньої і зовнішньої політики інтересам держави. Ст. 106 містить перелік конкретних повноважень Президента України в реалізації- зовнішніх відносин. Отже, Президент звертається з посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище держави, представляє її в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю, веде переговори та укладає міжнародні договори, приймає рішення про визнання іноземних держав, призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України, приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав, надає найвищі дипломатичні ранги тощо.

Відповідно до п. 1 ст. 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України. Уряд та його глава не тільки розробляють загалом основні напрями зовнішньої політики і вносять відповідні пропозиції на розгляд парламенту та глави держави, а й самі організовують та контролюють виконання прийнятих з цих питань рішень.

Безпосереднє керівництво зовнішньополітичними діями та дипломатичною службою держави уряд здійснює через Міністерство закордонних справ, керівникові якого уряд дає прямі доручення і контролює їх виконання. Міністр закордонних справ, згідно зі своїми повноваженнями і функціями, здійснює повсякденну оперативну діяльність у галузі зовнішніх відносин держави без будь-яких спеціальних на кожен випадок повноважень. Міністр закордонних справ може представляти державу і уряд на засіданнях Генеральної Асамблеї ООН, Ради Безпеки ООН тощо. Поточними справами зовнішньої політики безпосередньо займається Міністерство закордонних справ України: захищає інтереси держави, фізичних та юридичних осіб за кордоном, представляє на розгляд главі держави та урядові документи зовнішньої політики, надсилає директиви і дає вказівки дипломатичним представництвам і консульським установам своєї країни за кордоном, спрямовує і контролює їх діяльність. Підтримує також контакти з представництвами іноземних держав у своїй країні, готує проекти документів, опрацьовує інформацію з міжнародної проблематики, поширює позитивний імідж держави за кордоном. Відомство також здійснює підготовку дипломатичних кадрів.

Відповідно до завдань міністерства сформовано і його структуру: керівництво міністерства та його секретаріати, прес-служба, група послів з особливих доручень та група головних радників, генеральна інспекція, департаменти, управління – територіальні (регіональні), функціональні, адміністративно-фінансові, закордонні представництва України.

Рада експортерів при Міністерстві закордонних справ України[1]. З метою належної реалізації національних зовнішньополітичних і зовнішньоекономічних пріоритетів, сприяння виходу українських експортерів на зовнішні ринки, захисту їхніх економічних і торговельних інтересів за кордоном та залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України, у квітні 2013 р. при МЗС України було створено Раду експортерів та інвесторів України, до складу якої увійшли понад 80 провідних українських підприємств та компаній, які фактично представляють увесь спектр експортоорієнтованих галузей економіки України (насамперед, металообробну, машинобудівну, хімічну, агропромислову, а також сферу послуг). До роботи Ради залучено низку впливових українських бізнес-структур, зокрема, УСПП та ТПП України, а також галузеві асоціації, що об'єднують не тільки потужні компанії, а й представників малого та середнього бізнесу. До складу цього органу також увійшли керівники Американської торгівельної палати в Україні, Європейської бізнес- асоціації та Американсько-Української Ділової Ради, компанії- члени яких реалізують на території України низку інвестиційних проектів[2].

Основними завданнями Ради є:

а) сприяння українським експортерам у зміцненні їхніх позицій на традиційних ринках та у виході на нові ринки збуту;

б) сприяння участі українських підприємств і компаній у тендерах та конкурсах, реалізації інфраструктурних та інвестиційних проектів за кордоном;

в) сприяння залученню фінансових ресурсів у виробництво в Україні конкурентної та експортно-орієнтованої продукції;

г) сприяння національним товаровиробникам у реалізації високотехнологічної продукції за кордоном та впровадженні зарубіжних інноваційних технологій;

д) сприяння залученню іноземних інвестицій для реалізації пріоритетних проектів в Україні;

е) сприяння просуванню економічних інтересів України за кордоном на двосторонньому та багатосторонньому рівнях.

Персональний склад Ради затверджується Головою Ради, яким є Міністр закордонних справ України. Започаткування роботи Ради є позитивним прикладом державно-приватного партнерства, спрямованого на надання максимальної політичної та організаційної підтримки вітчизняним підприємствам та компаніям для просування їхньої продукції на зовнішні ринки. Це також дозволить МЗС налагодити ефективну взаємодію з провідними зарубіжними інвесторами, що сприятиме підвищенню рівня інвестиційної привабливості нашої держави.

За час своєї діяльності Рада зарекомендована себе як ефективна платформа підтримки діалогу між МЗС та українським бізнесом, обговорення та вироблення конкретних шляхів посилення позицій українських виробників на світових ринках. З боку українських компаній – членів Ради до МЗС вже надійшло понад 150 конкретних звернень щодо надання підтримки за кордоном. Наразі опрацьовується вихід майже 60 компаній (металообробна, машинобудівна, хімічна, агропромислова, фармацевтична галузі, IT-сфера, виробництво медичного обладнання, будівництво та сфера послуг) на нові ринки збуту в 40 країнах Азії, Південної Америки, Африки та Близького Сходу.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зовнішня політика України» автора Чекаленко Л.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розподілення зовнішньополітичних функцій“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ без назви (2)

  • ВИТОКИ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Київська Русь і світ

  • Міжнародні відносини Галицько-Волинської держави

  • Дипломатія Богдана Хмельницького

  • Зовнішньополітична діяльність українських гетьманів наприкінці XVII – XVIII ст.

  • Зовнішня політика Української Народної Республіки

  • УРСР в радянській зовнішній політиці

  • Об'єднання українських земель

  • Українсько-румунський кордон

  • Українська РСР в ООН

  • ОСНОВИ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

  • Становлення зовнішньої політики України

  • Розподілення зовнішньополітичних функцій
  • ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНІ виклики

  • Проблемні питання відносин з Румунією

  • Ядерні гарантії Україні

  • Матеріальні і культурні втрати України

  • Закордонна власність

  • Захист прав українських громадян за кордоном

  • Політика захисту співвітчизників РФ за кордоном і позиція України

  • Закордонні українці

  • Формування міжнародного іміджу України

  • ДВОСТОРОННІ ВІДНОСИНИ

  • Українська громада в Угорщині

  • Взаємодія України з провідними країнами світу

  • Зовнішня політика України

  • Українці в Бельгії

  • Україна – Італійська Республіка

  • Італія є важливим партнером України в політичній сфері

  • Україна – Королівство Швеція

  • Торговельно-економічне співробітництво

  • США

  • Нові незалежні держави (ННД) в політиці України

  • Україна – Республіка Казахстан (РК)

  • Республіка Таджикистан (РТ)

  • Киргизстан в політиці України

  • Співробітництво України з країнами Латинської Америки, АТР, Африки

  • УКРАЇНА В МІЖНАРОДНИХ СВІТОВИХ І РЕГІОНАЛЬНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ

  • Інформація ОБСЄ

  • ООН (ОПМ)

  • Чорнобиль і світова спільнота

  • Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ)

  • Регіональні, трансрегіональні та субрегіональні формування в політиці України

  • Твіннінг (Twinning)

  • Північноатлантичний Альянс (НАТО)

  • Міжнародні фінансові структури в політиці України

  • Ініціативи України. ГУАМ

  • Інші міжнародні організації пострадянського простору

  • У листопаді 2007 р. – квітні 2008 р. Україна головувала в ОЧЕС

  • Шанхайська організація співробітництва (ШОС)