РОЗДІЛ 2. НАЦІОНАЛЬНІ ІНТЕРЕСИ УКРАЇНИ В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СФЕРІ

Під національними потребами слід розуміти такий стан нації, який обумовлений її незадоволеністю у нормальній життєдіяльності та спрямований на усунення цієї незадоволеності. Національні потреби реалізується у самому процесі їх задоволення. У разі ж незадоволення потреби нації це призводить до зміни нормальної життєдіяльності або ж до неможливості її подальшого існування. До реалізації потреби вона існує як такий недолік, що постійно з'являється і посилюється. З реалізацією потреби напруження, що виникло, послаблюється. Національні потреби є специфічними за своїм змістом, оскільки вони породжуються внаслідок генези самої нації - потреби у розвитку, у власній національній культурі, у власній державі тощо. Чим більшого розвитку досягає нація, тим більш широкий спектр потреб у неї виникає. Слід зважати на той факт, щоб при розвиткові потреб не виникало кардинальних розбіжностей у їх задоволенні серед представників різних національних меншин. Продуктивним вважається той шлях, за якого строкатість потреб буде поєднана із можливостями їх задоволення у загальних рамках національних інтересів. Для кожного представника української нації мають бути відкриті якнайширші можливості щодо засвоєння усіх створених предметів, здатних задовольнити духовні, інтелектуальні та матеріальні потреби, а отже до всебічного розвитку потреб, передусім, у національному розвої, праці, творенні української нації, творчості на благо України. Всебічний розвиток національних потреб, створення предметів цих потреб і має бути національною необхідністю - потребою усіх.

Національні потреби тісно пов'язані із іншою, не менш важливою категорією - національні цінності. Під національними цінностями слід розуміти конкретно-історичні суспільні відносини й переконання, матеріальні та духовні об'єкти, що мають загально важливе значення для стабільного функціонування й розвитку народу. При чому національні цінності виступають як властивості явища, водночас вони не є притаманними йому від природи, і стають такими не через силу внутрішньої структури інтересів самих по собі, а через те, що вони є утягненими у сферу суспільного буття людини і стають носіями суспільних відносин. Щодо представників української нації, то національні цінності слугують об'єктами їх інтересів, а для їх свідомості виконують роль повсякденних орієнтирів у предметній і соціальній дійсності, визначень їх практичного ставлення до оточуючих предметів і явищ. Властивості тих чи інших явищ визначають різноманітні функції у системі людської життєдіяльності і виступають як предметні цінності, символи певних суспільних відносин, у яких бере участь людина. У якості національних цінностей можуть виступати деякі явища суспільної свідомості, які виражають ці інтереси в ідеальній формі (національний ідеал, національна мрія, національна справедливість тощо). До цього ж дані форми свідомості не просто описують якісь дійсні або уявні явища реальності, а виносять їм оцінку, схвалюють або засуджують їх, вимагають здійснення або усунення. Зіткнення різних за своїм змістом національних цінностей є наслідком боротьби різних стратегій, концепцій, доктрин, програм і технологій щодо забезпечення національної безпеки, які знаходять свій вияв у цілісних системах поглядів на сутність та зміст національного розвою, а у кінцевому рахунку - об'єктивну логіку історичного процесу. Саме тому визначення національних цінностей має ґрунтуватися не лише аксіологічно, а й з урахуванням свідомого розуміння об'єктивних історичних законів розвитку нації.

Отже, можна зазначити, що українські національні цінності - конкретно-історичні суспільні відносини й переконання, матеріальні та духовні об'єкти, визначені через усвідомлення об'єктивних історичних законів розвитку української нації, що мають конструктивне значення для стабільного функціонування й прогресивного розвитку народу України.

До життєво важливих інтересів безперечно належать: підтримка і збереження територіальної цілісності і недоторканності державного кордону України, забезпечення державного суверенітету; захист конституційного ладу усіма доступними засобами, включаючи військові, побудова ефективно діючої системи національної безпеки, утворення золотовалютного та алмазного фондів, всебічна інтеграція до створюваних систем глобальної безпеки, ініціативне створення систем безпеки різного рівня, інтеграція України у світове економічне і політичне співтовариство (входження до політичних та економічних структур Давосу, ВТО, ЄС тощо), розвиток національної економіки відповідно до національних інтересів, її унезалежнення від будь-якого зовнішнього втручання, створення умов для залучення іноземних інвестицій, забезпечення збереження старих та активізація пошуку нових шляхів доступу до стратегічно важливих для економіки ресурсів - нафти, енергоносіїв, всебічний розвиток відродження національної державності70.

Зі збереженням загального підходу, але із запропонуванням іншої назви щодо даної категорії національних інтересів, підходить О.С.Бодрук, який вживає поняття "корінні інтереси", до яких, на його думку, мають входити: збереження цілісності території держави; захист навколишнього середовища; конституційного устрою; політичної незалежності; забезпечення сприятливих умов розвитку нації; забезпечення зовнішньоекономічних пріоритетів держави; запобігання збройній агресії та силовій загрозі7'. Водночас, поняття "життєво важливі національні інтереси" найбільш повно Відображає сутність та зміст, а також значення даної категорії національних інтересів для прогресивного розвитку особи, суспільства і держави.

На основі цих інтересів має бути сформований механізм національної безпеки - сукупність цілей, функцій, принципів та методів, взаємодія яких забезпечує ефективне функціонування системи національної безпеки.

З урахуванням викладеного, до основних цілей системи національної безпеки по забезпеченню життєво важливих національних інтересів, можна віднести:

o максимально ефективне забезпечення національних інтересів;

o побудова розвиненої економіки;

o формування недержавної підсистеми забезпечення національної безпеки;

o формування дієздатних сил забезпечення національної безпеки;

o інформатизація суспільства;

o регіональне лідерство, одним з механізмів якого має стати ініціювання створення систем безпеки різних рівнів, де б Україна виступала лідером;

o побудова соціально-правової, демократичної держави, громадянського суспільства;

o формування позитивного іміджу України у світі;

o забезпечення збалансованого функціонування систем безпеки регіонального та вищих рівнів з урахуванням життєво важливих інтересів країн-учасниць.

Відповідно до окреслених основних цілей функціями системи мають бути:

- розумне співвідношення положень ринкової і адміністративної економіки, що відповідають національним особливостям української економіки;

- розроблення спеціального механізму гармонізації рекомендацій МВФ при проведенні економічних реформ (сумний досвід Аргентини довів, що сліпе виконання усіх вказівок, які відбуваються, передусім, на користь самого МВФ, а не держави, якій здійснюється допомога, призводить до колапсу економічної системи держави);

- розроблення системи заходів щодо забезпечення інформаційної безпеки України, як однієї з найважливіших складових національної безпеки;