РОЗДІЛ 9. БЕЗПЕКА ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Вступ

У більшості розвинених країн за участю політичних лідерів, прогресивних урядів та фінансової підтримки транснаціональних корпорацій реалізуються Програми становлення інформаційного суспільства; концепції переходу до інформаційної ери, плани участі в трансформації суспільних інститутів, прийняті міжнародними організаціями ООН/ЮНЕСКО, Світовим банком, Світовою Організацією Торгівлі, Організацією економічного співробітництва і розвитку, Радою Європи, Європейським Союзом, Європейським банком реконструкції і розвитку, ОБСЄ, Центральноєвропейською Ініціативою та іншими міжнародними і регіональними урядовими і неурядовими інституціями. За основу Концепцій взято визначення стратегії інформаційного суспільства, основних положень, умов і пріоритетів міжнародної, регіональної і національної інформаційної політики, формулюються політичні, правові, соціально-економічні, культурні і технологічні передумови переходу до інформаційного суспільства, обґрунтовується специфіка і мета глобальних трансформацій.

1. Основні положення Окінавської Хартії глобального інформаційного суспільства

2. Європа і глобальне інформаційне суспільство

Діалектичний взаємозв'язок європейської та глобальної стратегій становлення інформаційного суспільства репрезентований у концептуальній доповіді Європейської Комісії з проблем інформаційного суспільства "Європа і глобальне інформаційне суспільство: рекомендації для Європейської Ради ЄС"> у 1994 році.

У даній доповіді зазначається, що глобальні інформаційні процеси впливають на встановлення нової ієрархії держав, відкривають нові можливості промислового розвитку, обумовлюють створення відповідної правової бази, підвищують рівень обміну культурою та традиціями. Європа усвідомлює важливість глобального співробітництва і необхідність правил для інформаційного суспільства, які стосуються права на інтелектуальну власність, недоторканність приватного життя, охорони персональних даних, інформаційної безпеки, використання інформаційного ресурсу, заборони незаконної інформації. Якщо Європа не зможе ефективно адаптуватися до нових умов, вона втратить конкурентоспроможність на світових і регіональних ринках і матиме соціальні проблеми в європейських країнах.

Квінтесенцією даного документу є визначення становища держави в міжнародному середовищі не за географічним розташуванням, кількістю природних ресурсів, кліматичними умовами та соціально-економічним потенціалом, а рівнем впровадження наукових досягнень й високих технологій в усі сфери життєдіяльності суспільства.

Реалізація стратегії інформаційного суспільства в Європейському Союзі базується на досить потужному матеріально-фінансовому забезпеченні. На розвиток ідей інформаційної політики ЄС в окремих сферах життєдіяльності суспільства створюються програми та проекти, а саме: "Розвиток технологічних досліджень", "Інформаційні технології і ринкова політика", "Європейська стратегічна програма промислового розвитку і впровадження технологій", "Он-лайн для урядів", "Глобальна інвентаризація", "Електронна комерція", "Дистанційна освіта, медицина, культура та інформаційні послуги", на які спрямовується близько 80 % річного бюджету ЄС.

3. Правова база становлення інформаційного суспільства

4. Органи ЄС, що забезпечують реалізацію європейської політики інформаційного суспільства

Реалізація стратегічної мети ЄС у сфері становлення інформаційного суспільства здійснюється за допомогою як загальної системи органів (Європейська Рада, Європейська Комісія, Генеральний Директорат з освіти і культури тощо), так і спеціально створеного інституційного механізму - Генерального Директорату з інформаційного суспільства, Форуму інформаційного суспільства ЄС.

Так, у ст. З Договору про Європейський Союз зазначено, що ЄС діє як єдина інституційна структура, котра має забезпечувати узгодженість та безперервність діяльності, здійснюваної з метою досягнення його цілей. Союз має забезпечувати послідовність своєї зовнішньополітичної діяльності в загальному контексті міжнародних відносин, питань безпеки, економіки та політики.

Серед загальних органів ЄС, значну роль в забезпеченні політики інформаційного суспільства відіграє Європейська Комісія (ЄК). На ЄК покладені не лише функції щодо розробки політики ЄС у відповідних сферах життєдіяльності європейського суспільства, але згідно з положеннями установчих договорів, ЄК здійснює також функції контролю за забезпеченням виконання зобов'язань країн-учасниць для реалізації спільної стратегії ЄС.

Основними документами, які були підготовлені ЄК у сфері становлення інформаційного суспільства є: "Європа і глобальне інформаційне суспільство: рекомендації для Європейської Ради ЄС" 1994 року, "Підготовка Європи до інформаційного суспільства" 1994 року, "Шлях Європи до інформаційного суспільства" 1994 року, "Включення інформаційного суспільства в політику Європейського Союзу. План дій" 1996 року, щорічні "Доповіді ЄК Форуму інформаційного суспільства".

Особливо важливим є розроблений Єврокомісією програмний документ "Шлях Європи до інформаційного суспільства" 1994 року, в якому зазначено, що шляхом збереження національно-культурної самобутності та ідентичності європейської спільноти необхідно формувати відповідну європейську інформаційну політику за допомогою забезпечення вільного доступу до інформаційних послуг.

Ураховуючу як позитивну, так і негативну роль глобальної мережі Інтернет у становленні глобального та європейського інформаційного суспільства, особливої актуальності набуває проблема безпеки цієї мережі. Так, Єврокомісія прийняла Резолюцію про запобігання поширенню в Інтернеті інформації незаконного змісту, шкідливої для морального здоров'я суспільства в 1996 році, відповідно до якої поняття шкідливого змісту залежить від культурних традицій, а поняття незаконного змісту - від чинного законодавства.

Серед основних заходів із забезпечення безпеки інформації в мережі Інтернет ЄС передбачає здійснення таких заходів:

1. Забезпечити свободу комунікації он-лайн.

2. Визначити обов'язки постачальників послуг (зокрема, видавців та посередників).