• злочини проти миру (планування, підготовка, розв'язування або ведення агресивної війни або війни всупереч міжнародним договорам);
• військові злочини (порушення законів або звичаїв війни; знущання або спрямування в рабство цивільного населення; вбивства та мордування військовополонених; пограбування державної, громадської та приватної власності; руйнація та привласнення культурних цінностей; безглузда руйнація міст і сіл; германізація окупованих територій тощо);
• злочини проти людства (переслідування, репресії та винищення ворогів нацистського уряду; ув'язнення людей без судового процесу, переслідування, приниження, тортури, фізичне знищення).
У кінцевому вироку нацизм було засуджено як людиноненависницьку ідеологію та практику.
Незважаючи на осуд фашизму, після Другої світової війни в багатьох країнах утворилися організації, які кваліфікували як неофашистські, або неонацистські. На відміну від класичного націонал-соціалізму, неонацизм, хоча і визнавав роль Гітлера, відкидав низку характеристик/дій гітлерівської Німеччини; заперечувався арійський расизм, натомість наголошувалося на вищості європейських народів; роль і значення фюрера/вождя пропагувалися значно менше; заперечення демократії було обмеженим, багато організацій визнавали позитивні властивості демократії, зокрема політичний плюралізм і виборчу демократію; активно виступали проти іммігрантів, гомосексуалізму. Найбільший резонанс отримала діяльність неонацистських угруповань/об'єднань у ФРН, особливо в східній частині, Сполученому Королівстві; відбувається активізація неонацистських угруповань у Росії.
У науковій літературі, як і в політичній практиці, немає одностайності щодо однозначного віднесення до неонацистських/ неофашистських утворень багатьох існуючих політичних партій. Суперечки точаться щодо Народного фронту в Франції під керівництвом Ж.-М. Лe Пена, Партії свободи Йорга Ґайдера в Австрії, Республіканської партії в Німеччині, Британської народної партії (BNP), Соціального руху в Італії (MSI-AN) та інших європейських партій*44.
*44: {Детальний аналіз феномена "нових правих партій" див.: Романюк А. С. Порівняльний аналіз політичних інститутів країн Західної Європи / А. С. Романюк. – Л.: Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2007. – С. 340–353.}
Запитання для самоконтролю
• 1. Які суспільно-політичні й історичні передумови формування політичної доктрини фашизму та націонал-соціалізму?
• 2. У чому полягав антираціоналізм політичних доктрин фашизму та націонал-соціалізму?
• 3. Яку роль відігравав націоналізм у політичних доктринах фашизму та націонал-соціалізму?
• 4. Яка роль належала концепції боротьби й війни у політичних доктринах фашизму та націонал-соціалізму?
• 5. Яку роль відігравав вождизм та елітаризм у політичних доктринах фашизму та націонал-соціалізму?
• 6. Які особливості були притаманні політичним доктринам фашизму та націонал-соціалізму?
• 7. Охарактеризуйте політичні погляди Дж. Джентіле.
• 8. Охарактеризуйте політичні погляди А. Гітлера.
• 9. Охарактеризуйте політичні погляди А. Розенберга.
• 10. Дайте політичну оцінку націонал-соціалізму.
Глава 7. ПОЛІТИЧНІ ДОКТРИНИ КОМУНІЗМУ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія західних політичних вчень» автора Романюк А.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Політична доктрина націонал-соціалізму в Німеччині“ на сторінці 2. Приємного читання.
