Розділ «Глава 14. ЕКОНОМІКА НЕВИЗНАЧЕНОСТІ, РИЗИКУ І СТРАХУВАННЯ»

Рис. 14.10. Система взаємозв'язків між страховиком і страхувальником

про страхування або яка визнана страхувальником за чинним законодавством.

Страховик (за чинним законодавством України) - це юридична особа, яка отримала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

На страховому ринку ці два суб'єкти повинні зустрітися, і за умови, що вони узгодять свої інтереси, їхня угода завершиться підписаним страховим полісом. Якими ж є страхові інтереси обох сторін?

Страховий інтерес страхувальника - це усвідомлена потреба обмежити збитки від настання несприятливих подій, задоволення якої передбачає вільне обрання способу реалізації цієї потреби.

Саме цей специфічний інтерес породжує інститут страхування, визначає його об'єкти і суб'єкти, їхні юридичні права та обов'язки, механізми реалізації, матеріальну відповідальність за виконання, невиконання або порушення правил виконання зобов'язань обома суб'єктами страхових правовідносин.

Інтерес щодо страхового захисту може бути задоволений індивідуально (самострахування) або суспільним чином (страхування професійними страховиками).

Суспільний спосіб задоволення індивідуальних і спільних потреб не може реалізуватися без встановлення (налагодження) певних відносин між тими, хто потребує страхового захисту, і тими, хто здатний його забезпечити. Так виникають страхові відносини між двома головними суб'єктами - страхувальником і страховиком - з приводу задоволення страхового інтересу його носія.

В основі страхових відносин лежать суто майнові інтереси, громадян. Пояснюється це тим, що, напрклад, страхувальник, який купує страховий поліс на доживання до певного віку, не претендує, що недожиті ним до строку закінчення страхового договору 2-3 роки йому компенсує страховик. Не купить страховик підприємцеві й нове устаткування, якщо застраховане достроково вийшло з ладу, і т. ін.

Страховик згідно з установленими нормами цивільного права відшкодовує збитки, яких зазнав страхувальник, причому тільки в грошовій формі.

Відшкодування збитків може бути повним або частковим. Пояснюється це тим, що страхувальник, покладаючи на страховика відповідальність за збитки на термін дії договору, може вести себе необачно чи недбало. З метою попередження подібних настроїв у страхувальників застосовують принцип розподілу відповідальності між страхувальником і страховиком.

Для того щоб страхові відносини відбулися (склалися, стали реальними), треба, щоб ризик був страховим.

Страховим є такий ризик, який страхувальник прагне застрахувати, а страховик погоджується це зробити. Ознаки страхової події (ризику):

- вірогідність і випадковість її настання;

- можливість оцінки вартості збитків від ЇЇ реалізації;

- можливість обчислення ціни страхової послуги і потенційної частки страхового відшкодування.

Таким чином, страхувальник страхує свій майновий інтерес від вірогідного ризику, який може бути реалізованим, а може й не реалізуватися.

Страхувальник реалізує свій економічний інтерес, сплачуючи певну суму (страхову премію) за застрахований ризик і отримуючи право на повне або часткове відшкодування збитків за настання страхової події (реалізації застрахованого ризику). Але страхувальник не претендує (окрім накопичувальних форм страхування) на повернення страхової премії, якщо страховий ризик не реалізувався. Тоді страхові премії, сплачені страховикові за страховий захист, для страхувальника обертаються безповоротними втратами. Але не схильній до ризику особі легше заплатити невелику суму і бути впевненою, що в разі настання страхової події, яка загрожує їй великими збитками, страховик їх в основному відшкодує, аніж зекономити на дрібному і зазнати великих втрат.

У можливості використати страхову премію на власні потреби, якщо страховий випадок не відбувся, полягає економічний інтерес страховика. Для того щоб мінімізувати витрати страховика на покриття збитків страхувальникам, страховик мусить дбати про те, щоб розширити коло страхувальників/проводити превентивні (запобіжні) заходи з усунення або обмеження факторів та умов, які породжують ризик. Розпорошуючи витрати на відшкодування збитків серед широкого загалу страхувальників, страховик забезпечує здешевлення послуги, яку він надає.

Результатом узгодженості інтересів страховика і страхувальника є підписаний договір (куплений страховий поліс), який набирає чинності після сплати страхувальником першого внеску.