Розділ «Глава 14. ЕКОНОМІКА НЕВИЗНАЧЕНОСТІ, РИЗИКУ І СТРАХУВАННЯ»

З одного боку, ф'ючерсні ціни значно відхиляються від наявних цін. З іншого - ф'ючерсні ціни в середньому відповідають прогнозованим, але мають місце і серйозні варіативні коливання цього середнього значення вгору та вниз. Така ситуація не суперечить теорії ефективних ринків, згідно з якою не можна заробити на ринку, сподіваючись тільки на те, що наявні ціни будуть систематично вищі або нижчі, ніж ф'ючерсні. Так спекулянти сприяють тому, щоб ф'ючерсні ціни певним чином інформували про рівень наявних цін у майбутньому (рис. 14.8).

Рис. 14.8. Наслідки спекулятивної діяльності

Спекулятивна діяльність може набувати легальної та нелегальної форм. Нелегальна спекуляція дестабілізує економіку. Легальна спекуляція, здійснювана в законодавчо визначених межах, сприяє більш-менш точному прогнозуванню цін на ф'ю-черсних ринках, забезпечує учасників ринку достовірною інформацією, сприяє консервації дефіцитних ресурсів та їхньому раціональному перерозподілу, виконує стабілізуючу функцію.

§ 3. Страхування як засіб обмеження рівня ризиковості

Самострахування учасників строкових (ф'ючерсних та опціонних) операцій через хеджування як ринковий механізм є справді важливим для нейтралізації ризику на біржових торгах. Проте його можливості досить обмежені.

По-перше, економічне життя не обмежується біржовою торгівлею.

По-друге, страхове відшкодування за допомогою хеджування недостатнє, щоб покривати збитки від великих ризиків.

По-третє, не на кожному біржовому ринку діє подібний механізм страхування.

По-четверте, хеджування дає змогу уникнути негативних наслідків від коливання цін упродовж строку дії контракту, але існує безліч інших ризиків, які не підпадають під цю форму їх обмеження.

Отже, виникає потреба у пошуку додаткових способів (механізмів, засобів) обмеження ризиків (рис. 14.9).

Відмова від високоризикових угод і проектів, зниження ризику через ліміти, запаси та резерви, диверсифікація - усе це способи обмеження ризику, які можна об'єднати поняттям самострахування.

Самострахування-дієвий спосіб самозахисту від несприятливих подій. Але його застосування також обмежене:

по-перше, власними можливостями того, хто хоче вберегти себе від вразливих для його економічних інтересів подій;

Рис. 14.9. Засоби обмеження ризику

по-друге, самострахування теж подекуди дорого коштує самострахувальнику, адже відмова від проекту є водночас відмовою від прибутку.

Встановлення лімітів, резервування - це також ресурси, вилучені з процесу самозростання. Врешті-решт, диверсифікація - це відмова від спокуси вкладати всі ресурси в галузь, де очікується найвищий прибуток.

Через обмеженість механізму захисту від ризику шляхом самострахування та хеджування у світовій практиці найбільшого поширення набуло страхування суб'єктів господарювання від небажаних та невідворотних подій третіми особами - страховими компаніями.

Страхування - система відносин між його учасниками (страхувальником і страховиком) з приводу формування цільового страхового фонду і його використання з метою відшкодування збитків постраждалим від страхових випадків та виплатнім страхових сум.

Систему взаємозв'язків між страховиком і страхувальником можна зобразити схематично (рис. 14.10).

Страхувальник - це юридична або дієздатна фізична особа, яка підписала зі страховиком (страховою компанією) договір