Розділ «Тема 15. Відтворення і циклічність суспільного виробництва»

Інші показники СНР та взаємозв'язок між ними

Окрім названих основних (ВВП,ВНП), існують інші взаємопов'язані показники національного рахівництва. Всі вони розраховуються на підставі ВВП і використовуються з тією чи іншою метою макроекономічного аналізу (рис. 15.2; 15.3; 15.4):

- Чистий внутрішній продукт (ЧВП) можна отримати із ВВП, якщо його зменшити на величину амортизаційних відрахувань:

- Національний дохід (НД) - сукупний дохід в економіці, який отримують власники факторів виробництва (праці, капіталу, землі) - можна отримати, якщо показник ЧВП зменшити на величину чистих непрямих податків на бізнес:

НД = ЧВП - Чисті непрямі податки на бізнес.

- Показник особистого доходу (ОД) можна отримати, якщо від національного доходу відняти внески на соціальне страхування, нерозподілений прибуток корпорацій, податки на прибуток корпорацій і додати суму трансфертних платежів. Необхідно також додати особисті доходи, отримані у вигляді відсотків:

ОД = НД - Платежі (соц.страх.) - Прибуток - Податки + Трансфери + %.

- Використовуваний дохід (ВД) розраховується шляхом зменшення показника особистого доходу на суму прибуткового податку з громадян та деяких неподаткових платежів державі:

ВД = ОД - Прибутковий податок - Неподаткові платежі державі.

Це дохід, який залишається в розпорядженні домогосподарств. Він використовується на споживання і заощадження.

15.4. Циклічність та безробіття - закономірність економічного розвитку

Важливою особливістю ринкової економіки є її нестабільність.

Поняття нестабільності означає, що розвиток економіки супроводжується відхиленням від нормального (стійкого, стабільного) процесу розвитку.

Нестабільність, диспропорції, неадекватність пропозиції попиту - це серйозна проблема для національної економіки. Вона впливає на діяльність усіх економічних суб'єктів, проникає в усі сфери економічного життя суспільства. Нестабільність проявляється як економічні коливання.

Економічні коливання - це зміни обсягу національного продукту, зайнятості й доходів, що спричинюються піднесеннями та спадами в багатьох секторах національної економіки. Вони нерегулярні, їх практично неможливо спрогнозувати з високим ступенем точності. Економічні коливання можуть відбуватися в циклічній та неци-клічній формах.

Нециклічні економічні коливання розглядаються економістами як незначні відхилення від стану рівноваги, які не спричинюють негативних наслідків, зокрема не уповільнюють економічного зростання, не зменшують загального рівня добробуту, не загрожують економічній безпеці країни тощо.

Циклічні економічні коливання (цикл ділової активності) - періодичне зростання та падіння ділової активності, яка проявляється у формі невідповідності попиту і пропозиції.

З часу першої економічної кризи представники різних напрямів і шкіл макроекономіки намагаються з'ясувати причини циклічних економічних коливань і виробити рекомендації для їхнього подолання. Серед численних спроб розкрити причини цих явищ можна виділити поверхневі та наукові.

У першому випадку циклічні коливання пояснювали появою плям на сонці, ритмом рухів Венери, психологічною поведінкою людей тощо. Науковий підхід до з'ясування причин коливань в економіці застосовували представники класичної школи економічної теорії: Д. Рікардо, Ж. Б. Сей, Т. Мальтус, С. Сісмонді та ін.

Системний науковий аналіз теорії економічних коливань зробив К. Маркс. Досліджуючи економічні кризи ХІХ ст., він дійшов висновку, що головною причиною циклічних коливань капіталістичної (ринкової) економіки є основна суперечність капіталізму - це по-перше. По-друге, періодичність циклічних коливань К. Маркс пов'язував із матеріальною основою криз - періодичністю оновлення основного капіталу. По-третє, в працях Маркса постійно домінує думка, що хвилеподібні коливання в економіці відбуваються не хаотично, а у формі економічних циклів.