Розділ «Тема 11. Підприємство та підприємництво в сучасній економічній системі»

Рівновага допускає рівність попиту та пропозиції в системі всіх ресурсів підприємства.

Гомеостази - це стійкий стан системи в її взаємодії із зовнішнім середовищем.

Саме у взаємодії із зовнішнім середовищем виявляється результативність роботи і стійкість організації.

З позицій системного підходу для підприємства розглядаються такі види стійкості: стійкість техніки; технологічна стійкість; організаційна стійкість; стійкість зовнішніх зв'язків; соціально-психологічна стійкість; екологічна стійкість; організаційно-економічна стійкість та інноваційна; структурна і т. д.

Якщо навіть поверхово оцінити наведені види стійкості, то впевнено можна довести, що всі вони впливають на функціонування підприємства і його результативність. Роль же "результуючої" категорії відіграє фінансова стійкість. Її рівні суттєво впливають на можливості підприємства в плані відтворення техніки, створення необхідних резервів і запасів, необхідних для стійкого розвитку підприємництва.

Однак фінансова стійкість відбиває тільки одну сторону багатоаспектного функціонування і розвитку підприємства. Вона не відбиває, крім наведених, стійкість роботи структурних підрозділів, без чіткої роботи яких не можна домогтися загальної економічної стійкості організації.

Як же добитися стійкості функціонування підприємств?

Чисто теоретично - без конкретних показників виробництва, посилаючись на комерційну таємницю, - два способи забезпечення стійкості підприємства запропонував уже відомий нам автор монографії "Менеджмент устойчивого развития предприятия". Їх опис і детальний аналіз не є основною метою цього розділу. Це окрема, причому дискусійна, проблема. Тут необхідно лише відзначити одну обставину. Їх використання можливе лише на підприємствах з достатньо могутнім фінансовим і науково-інтелектуальним потенціалом.

В умовах же транзитивної економіки більшість підприємств (виключаючи можливо підприємства ВПК) таким потенціалом не володіють. Тому це завдання ляже в основному на плечі власника підприємства або рядового менеджера. На думку авторів, ця мета може бути досягнута за допомогою різних стратегічних і тактичних підходів, серед них:

- обґрунтований вибір основної операційної діяльності, орієнтованої на споживача, його потреби, їх формування і максимальне задоволення;

- прогнозування розвитку підприємств і напрацювання превентивних заходів по мінімізації впливу дестабілізуючих факторів;

- комбінування виробничої діяльності, тобто поєднання на одному підприємстві різногалузевих виробництв пов'язаних між собою в технічному, економічному та організаційних відносинах;

- диверсифікація виробництва, тобто одночасний розвиток на підприємстві багатьох технологічно не пов'язаних між собою видів виробництва досить значних асортиментних виробів;

- дублювання економічних зв'язків підприємств-товаровиробників з підприємствами-постачальниками різноманітних ресурсів;

- розвиток і удосконалення транспортної інфраструктури, логістичної системи та системи інформації;

- удосконалювати підходи до організації процесів управління в напрямі поєднання стратегічного та оперативного менеджменту.