РОЗДІЛ 2. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ ПРАВА: СТАНОВЛЕННЯ, РОЗВИТОК, МЕТОДОЛІЯ, ПРЕДМЕТНИЙ ПРОСТІР

Важливою складовою економічного походу до права є його методологія, яка істотно відрізняється від методології, прийнятої в рамках юридичної науки.

Економічна теорія як наука з'являється в умовах індустріального етапу розвитку суспільства, коли система товарно-грошових відносин виокремлюється в особливу сферу життєдіяльності зі своїми власними законами розвитку. Економічні відносини, що виникають між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання благ з метою задоволення потреб індивідів і суспільства, підкоряються об'єктивним закономірностям, які діють подібно силам природи - тобто їх не можна змінювати чи виправляти. Виконуючи певні економічні дії, люди приймають рішення відповідно до характеру функціонування об'єктивних законів, що дозволяє їм досягнути бажаних результатів.

Приміром, в процесі економічного відтворення частина продукту повинна бути спрямована на виробництво, а не на споживання. Якщо ж вважати за необхідне, що частину для відтворення можна розраховувати тільки на основі бажаного уявлення, то це може привести або до не споживання, або до надмірного виробництва, що в тому чи іншому випадку призведе до руйнування умов господарювання. Норма, якої необхідно дотримуватися, виступає об'єктивним причинно-наслідковим зв'язком між виробництвом і споживанням. Розуміючи необхідність цієї норми, люди виробляють для нормальної діяльності спеціальні правила, дотримання яких дозволяє їм досягнути певного результату. Ці об'єктивно визначені правила стають правами. Під останнім треба розуміти "сукупність методів надання конкретному індивіду "повноважень" обирати будь-який спосіб використання конкретних благ серед класу незаборонених способів використання цих благ" [1, с. 47]. У цьому розумінні право виступає як об'єктивна можливість та доцільність здійснення конкретних дій.

Об'єктивні причинно-наслідкові зв'язки формуються поза свідомістю людей, спрямовуючи їх діяльність в межах певного коридору свободи. Якщо суб'єкти (усвідомлено або не усвідомлено) діють відповідно до об'єктивних закономірностей, це призводить до нормального упорядкованого стану їх життя. Іншими словами, якщо люди діють згідно об'єктивного закону, це дозволяє їм отримати нормальний очікуваний результат [2, с.40]. Нормальні дії економічних суб'єктів потребують закріплення в конкретних усвідомлених способах обмеження, координації та упорядкування. В цьому випадку право стає найзагальнішим інститутом спільної діяльності людей.

Класична політична економія вивчає всі явища і процеси як форми об'єктивних економічних відносин, на які не впливають вольові рішення людей. Навпаки суб'єктивні уявлення людей є наслідками їх об'єктивного способу життєдіяльності [3, с.94].

Поки економічні відносини носять достатньо простий характер, суб'єкти самостійно формують свої повноваження і обирають конкретні способи використання економічних благ. Це означає, що право виступає як природна внутрішня установка економічної діяльності людей. По мірі ускладнення економічних зв'язків між суб'єктами все більше виникає потреба в усвідомленому упорядкуванні їх дій за допомогою юридичного закріплення волевиявлення господарюючих суб'єктів. Найкращим чином це може зробити держава, яка не тільки санкціонує законодавчі норми, але захищає і примушує їх виконувати всіх, хто потрапляє в сферу законодавчого поля.

Примітки

1. Эггертссон Т. Экономическое поведение и институты / Т. Эггертссон : пер. с англ.. - М.: Дело, 2001. - 408 с.

2. Економічний закон, за словами А. Маршалла, це "очікуваний при певних умовах образ дій членів будь-якої професійної групи, що уявляє собою нормальні дії цієї групи саме при даних умовах" (Маршалл А. Принципы политической экономии. Т.1: / А. Маршалл : пер. с англ.. - М. : Прогресс, 1983. - 415 с).

3. Розкриваючи економічні та правові сторони суспільних процесів, К. Маркс підкреслював, що юридичні форми, в яких економічні угоди виявляються як добровільні дії учасників - це "юридичні форми, будучи тільки формами не можуть самі визначити цього змісту угод. Вони тільки виражають його"

39. Інструментарій неокласичної економічної теорії та його застосування в дослідженні права

Взаємозв'язок економіки і права отримує новий рівень пізнання в межах економіко (неокласичної економічної теорії), предметом дослідження якої є економічна поведінка людей, що спрямована на максимальне задоволення потреб в умовах обмежених виробничих ресурсів.

Об'єктивний розвиток суспільства довів, що при певному розвитку виробничих сил найкращим чином розв'язати протиріччя між необмеженими потребами і обмеженими ресурсами відбувається в ринковій економіці, в якій основними елементами координаційного механізму стають конкуренція і ціни. Аналітична економіка досліджує ринок як найдосконалішу багатоскладну систему відносин, завдяки якій взаємно урівноважуються різноманітні індивідуальні, вільно обрані рішення. Вважається, що конкурентний механізм на основі цінових домовленостей спроможний забезпечити високу ефективність використання та розподілу ресурсів на основі будь-якого первісного формування прав власності. Але є і такі ситуації, при яких ринок не спроможний самостійно досягти ефективності розподілу ресурсів. Такі особливості ринку визначають як "неспроможність", "провали", "банкрутство" ринку. "Провали" ринку пов'язані із власними об'єктивними закономірностями ринкового механізму [1, с.20].

"Банкрутство" ринку найбільш помітне при виникненні зовнішніх (побічних) ефектів (екстерналій), коли дії одного суб'єкта впливають позитивно або негативно на інших людей. Якщо на побічні ефекти чітко встановлені права, то кожен суб'єкт може визначити їх цінність, що буде реалізовуватися через цінові параметри.

В системі понять неокласичної економічної теорії право стає способом обмеження, який компенсує недоліки ринкової економіки і допомагає їй відтворювати конкурентні переваги. Зазначена теорія починає досліджувати економічну сутність правових обмежень, що виявляються в їх впливі на ціни, наявності альтернативних витрат, в змінах попиту та пропозиції економічних ресурсів. Судові рішення стають допоміжним способом досягнення ринкової ефективності, а критерієм застосування правових норм виступає економічний результат від їх використання [2, с.20-21].

Економіко надає економічній теорії права свою методологію пізнання побічних екстерналій з метою обґрунтування способів інтерналізації зовнішніх негативних ефектів, тобто їх перетворення в приватні витрати, які економічні агенти будуть вимушені враховувати при прийнятті рішення [3].

Примітки

1. Гриценко О. А. Економічна теорія права: шляхи пошуку предмету та методології / O.A. Гриценко // Наукові праці Дон НТУ. Серія економічна. Випуск 38.1. - С.18-24.

Приміром, максимізація прибутку на основі позитивного ефекту від масштабів виробництва стимулює створення великих підприємств, які на певному етапі розвитку отримують монопольну владу над ринком. Для запобігання руйнування раціонального розподілу ресурсів виникає необхідність встановлення певних обмежень правового характеру у вигляді антимонопольного законодавства. Ці правові обмеження стають альтернативними варіантами ефективного розподілу ресурсів суспільства.

2. Гриценко O.A. наводить приклад із сучасної ситуації, яка склалася на дорогах України. Поганий стан доріг зумовлено не тільки порушеннями будівельної технології, але і використанням доріг для перевезення металопродукції автомобільним транспортом, що призводить до надмірного тиску на дорожнє покриття. Це обумовлено перевищенням тарифів перевезення залізничним транспортом над витратами використання автотранспорту, що спонукає виробників металургійної промисловості активно використовувати крупногабаритні трайлери ("long vehicle"), вага яких значно перевищує необхідні нормативи користування доріг. Тим самим прискорюється процес зношування доріг, що потребує значних капітальних витрат на їх ремонт. Це негативний побічний ефект розповсюджується на всіх тих автомобілістів, які вимушені збільшувати свої витрати на ремонт машин. Вирішення цього питання може йти двома шляхами. Перший - встановлюються додаткові відрахування (внески, збори) в разі перевезення понад встановленої норми. Додаткові кошти спрямовуються на ремонт доріг. Другий - встановлюються правові обмеження - заборона на використання автомобілів для перевезення надмірного вантажу. До яких економічних наслідків призведе той чи інший варіант вирішення проблеми негативних екстерналій? У першому випадку додаткові відрахування будуть діяти як ціновий механізм, який приведе до втрати переваг низьких тарифів перевезення автотранспортом. Якщо буде реалізований принцип пігувіанського податку (додаткові збори дорівнюють різниці тарифів на перевезення), то вирівнюються умови використання автомобільного та залізничного транспорту. Більш ефективний розподіл ресурсів двох галузей економіки сприятиме підвищенню їх конкурентних переваг. Другий варіант - вирішення проблем шляхом встановлення правових обмежень (норм заборони) - надасть залізничникам певні переваги і буде стимулювати монопольні ефекти, які порушують раціональний розподіл ресурсів в економіці.