РОЗДІЛ 2. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ ПРАВА: СТАНОВЛЕННЯ, РОЗВИТОК, МЕТОДОЛІЯ, ПРЕДМЕТНИЙ ПРОСТІР

Запропонована Ерліхом модель протиправної поведінки була піддана досить серйозній критиці з боку інших економістів-кримінологів.

Примітки

1. Ehrlich, Isaac (1973), Participation in Illegitimate Activities: A Theoretical and Empirical Investigation, 81 Journal of Political Economy, 521-565.

2.Модель А. Ерліха побудована на наступних передумовах: 1) індивід може витрачати свій час на заняття двома видами діяльності, що приносять дохід: легальною й нелегальною. При цьому обидва види діяльності можуть поєднуватися індивідом у будь-якій пропорції; 2) можливі два результати від нелегальної діяльності: несприятливий для правопорушника, при якому його діяльність буде припинена законом і він зазнає покарання, і сприятливий, при якому його нелегальна активність не буде припинена; дохід від легальної діяльності - невипадкова величина; 3) очікувані доходи від обох видів діяльності - монотонно зростаючі від часу, який індивід витрачає на кожну з них; 4) правопорушник суб'єктивно оцінює ймовірність того, що він буде затриманий і зазнає покарання; 5) покарання будь-якого типу може мати грошову оцінку.

72. Вплив факторів, не пов'язаних з ризиком, на схильність до злочинної поведінки

73. Вплив існуючих соціальних норм на злочинність: кримінологічний і економічний підходи

Вплив соціальних норм на схильність індивідів до злочинної поведінки обумовлюється їхньою обмеженою раціональністю.

Ухвалюючи рішення щодо своєї участі або неучасті в протизаконній діяльності, індивід, орієнтуючись тільки на свої внутрішні відчуття, легко може помилитися й вибрати неоптимальний варіант поведінки. Соціальні норми обмежують вибір індивіда, скорочуючи, таким чином, витрати пошуку інформації й, одночасно, збільшують імовірність прийняття індивідом оптимального рішення.

Інша функція соціальних норм заключається у відстоюванні інтересів суспільства або групи, які цих норм дотримуються. Навіть якщо для індивіда (при відсутності норм, що обмежують вибір) оптимальним є той або інший вибір (порушувати або не порушувати закон), але цей вибір суперечить інтересам суспільства або соціальних верств, до яких належить індивід, соціальні норми забороняють індивідові дотримуватися своїх інтересів, сприяючи, таким чином, збільшенню доходів (або скороченню видатків) суспільства в цілому.

Слід зазначити, що економісти-кримінологи досить рідко включають соціальні норми у свій аналіз, але в тих випадках, коли це відбувається, норми вписуються в теорію раціонального вибору, що є основою економічного аналізу злочинної поведінки ( див.рис.)

З іншого боку, традиційна кримінологічна теорія припускає, що соціальне середовище, яке оточує індивіда, здійснює серйозний вплив на його переваги, причому не тільки на норми, якими керується індивід, але й на його бажання. Економічний підхід зосереджує свою увагу на очікуваних вигодах і витратах від скоєння злочину, що враховують імовірність покарання. При цьому використовується формальний аналіз. Кримінологічний же підхід зосереджує свою увагу на тому, як різні суспільні групи реагують на зміну стимулів, досліджуваних економічним підходом. Однак, на думку ряду дослідників, незважаючи на серйозні розходження, економічний і кримінологічний підходи до аналізу злочинної поведінки скоріше доповнюють, ніж суперечать один одному.

74. Економічний аналіз попередження правопорушень

75. Економічна ефективність смертної кари (страти)

Першим економістом, якого зацікавила проблема економічної ефективності смертної кари (страти) був Айзек Ерліх. Ним була запропонована теоретична модель, яка описувала вплив цього суворого покарання на стимули злочинців до здійснення тяжких злочинів.

Ця модель стала теоретичною основою ряду емпіричних досліджень, які оцінювали вплив страти на поведінку злочинців.

Відповідно до підходу Ерліха, перед індивідом, який приймає рішення про те, скоювати чи не скоювати йому тяжкий злочин (наприклад, убивство), покаранням за яке може стати смертна кара (страта) виникають чотири альтернативних варіанти можливого розвитку подій. Ці варіанти імовірності їхнього настання й споживчі перспективи злочинця при здійсненні кожного із цих варіантів представлені в таблиці.

Таблиця. Імовірність покарання вбивці

Основний висновок, зроблений Ерліхом із цих теоретичних побудов заключається в наступному: ймовірність страти впливає на кількість убивств, здійснює стримуючий ефект, але він є нижчим ефектів імовірності арешту й осуду, тобто стримуючий ефект все-таки існує і тому страта може бути цілком ефективним засобом скорочення кількості особливо тяжких злочинів, скоєних у суспільстві.

Емпіричні оцінки економічної ефективності страти, що опираються на теоретичну основу, запропоновану Айзеком Ерліхом у своїй переважній більшості підтверджують цю гіпотезу. Зокрема, за оцінками самого Ерліха, одна страта вбивці запобігає від 5 до 15 вбивств. Інші подібні дослідження майже в кожному випадку дали подібні результати.

76. Теорія ігор та її застосування в економічному аналізі права