РОЗДІЛ 2. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ ПРАВА: СТАНОВЛЕННЯ, РОЗВИТОК, МЕТОДОЛІЯ, ПРЕДМЕТНИЙ ПРОСТІР

Однак, незважаючи на заперечення, що виникають, загальнопоширеною є точка зору, яка підкреслює необхідність правової охорони інтелектуальної власності. Закон про інтелектуальну власність охоплює наступні основні сфери:

- патентна система встановлює виключні права на використання запатентованого винаходу;

- система товарних знаків установлює виключні права на певні комерційні знаки або символи;

- система авторських прав надає виключні права письменникам, художникам і композиторам.

Широта виключних прав і їхня терміновість розрізняються в цих сферах, і ці розходження визначаються міркуваннями ефективності.

64. Патенти в системі інструментів захисту інтелектуальної власності

Найважливішим механізмом захисту інтелектуальної власності за сучасних умов є патентна система. Вона покликана забезпечити баланс інтересів суспільства і творців таких об'єктів промислової власності, як винаходи, корисні моделі, промислові зразки тощо.

Водночас розвиток відносин інтелектуальної власності приводить до урізноманітнення об'єктів патентного права. На сьогодні у розвинених країнах патентним правом охороняються штами мікроорганізмів, продукти програмного забезпечення і навіть ділові методи, відображені у вигляді комп'ютерних програм.

В основі цієї системи лежить патентне право - сукупність правових норм, що регламентують систему охорони об'єктів промислової власності шляхом видачі патентів.

За своєю природою патентне право є виключним правом, що належить до науково-технічної сфери творчої інтелектуальної діяльності. Його носій може сам використовувати об'єкти інтелектуальної власності, що охороняються, давати дозвіл на використання цих об'єктів певним особам і водночас забороняти усім іншим суб'єктам господарювання використовувати цей об'єкт без дозволу патентовласника.

Патент - це виключне право на винахід. Патент надає власникові (патентовласникові) виключне право здійснювати, продавати й використовувати винахід протягом установленого строку. Патенти - це найбільш сильний інструмент у системі захисту інтелектуальної власності.

Патентне право захищає ідею. Патентується не певний устрій, а набір ідей, втілених у даному устрої, однак ідея не може бути запатентована до тих пір, поки вона на знаходить застосування.

Щоб одержати патент, винахідник повинен подати заявку в спеціальне патентне відомство, що перевіряє заявку й переконується, що вона відповідає необхідним вимогам. Винахідникові надається правовий захист, якщо винахід є: новим; має винахідницький рівень; промислово застосовним (якщо він може бути використаний у промисловості, сільському господарстві й інших галузях).

Виключне право на винахід має дві основні характеристики: терміновість патенту, що означає кількість років, протягом якого діють права, що випливають із патенту; обсяг правової охорони, надаваної патентом на винахід. Ефективний обсяг правової охорони, а також правильне встановлення терміну дії патенту мають значення для проведення політики в області охорони інтелектуальної власності.

65. Авторське право

66. Методологія економічної теорії в дослідженні відносин обміну

Проблемам обміну в економічній науці приділяється багато уваги. Класична теорія розглядає обмін як форму суспільного зв'язку, що забезпечує еквівалентність трудових витрат виробників [1, с. 94]. Кожна історична форма обміну відповідає певному рівню розвитку виробничих сил та усуспільнення виробництва. Історична логіка змін обміну включає: обмін продуктами - обмін товарами - обмін послугами (по перше - це працеобмін, а потім обмін інформаційними послугами) - обмін здібностями, спочатку предметно-діяльними здібностями, а потім правоздібностями [2, с. 78-80].

Неокласична теорія розглядає обмін як умову отримання агентами децентралізованого і спеціалізованого виробництва максимальної вигоди на основі зіставлення граничної норми заміщення [3, с. 295].

Інституціональна теорія наголошує на тому, що "обмін - це не просто двосторонній трансферт благ, послуг або грошей між агентами, це ще і передача прав власності" [4, с.221; 5, с.350]. Інституціональна теорія вважає, що обмін перетворюється на трансакцію, де визначається цінність прав на основі трансакційних витрат [6, с. 78].

Фахівці в галузі економіки права безпосередньо вивчають правову форму обміну, її передумови, принципи, сили примусу, зовнішні ефекти та пороки [7, с.190].