РОЗДІЛ 2. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ ПРАВА: СТАНОВЛЕННЯ, РОЗВИТОК, МЕТОДОЛІЯ, ПРЕДМЕТНИЙ ПРОСТІР

Примітки

1. Гриценко O.A., Павловська Л.М. Економічні основи договірного права / О А. Гриценко, Л. М.Павловська // Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. - 2001. - №2(5). - С.146-156.

2. Одинцова М.И. Экономика права : учеб. пособие / М. И. Одинцова.-Гос. ун-т "Высшая школа экономики". - М.: Изд. дом ГУ ВШЭ, 2007. - 430 с.

3. Норт Д. Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки / Д. Норт ; пер. з англ.. І. Дзюби. - К. : Основи, 2000. - 198 с.

68. Вади недосконалих договорів

69. Договір як спосіб зменшення трансакційних витрат

Обмін, в якому на першому плані стоять формування, розподіл, перерозподіл прав, перетворюється на трансакцію. Остання означає, що дія (act ) відбувається поза (trans) обміном, тобто трансакція - це дії, що здійснюються за межами оформленої угоди.

За допомогою трансакційних витрат регулюються витрати ресурсів (грошей, часу, праці) для планування, адаптації і контролю за виконанням індивідами обов'язків у процесі відчуження та привласнення прав власності. Тим самим трансакційні витрати відображають зміни та умови відтворення правовідносин.

Трансакційні витрати забезпечують поінформованість сторін договору про всі існуючі економічні, правові, соціальні умови обміну, вимірювання якісних та кількісних ознак об'єкта обміну, письмове оформлення угоди [1].

Там, де існують трансакційні витрати, завжди з'являються інститути, основними з яких стає договір. Останній повинен сприяти зниженню трансакційних витрат, усувати штучні бар'єри на шляху добровільного обміну [2, c. 150]. Крім того, договір має чітко визначати і надійно захищати права власності, не дозволяючи переродження добровільного обміну у вимушену угоду.

Витрати укладання угод ураховують частоту їх здійснення, характер невизначеності, ступінь диференціації активу. Якщо об'єкт слабко диференційований, а трансакція часто повторюється, то угода перетворюється на типову, що суттєво знижує трансакційні витрати.

Для деяких видів договорів, наприклад, кредитування, страхування, економічно виправданим є використання договорів приєднання. Економічними причинами існування таких видів договорів виступають: значно нижчий рівень трансакційних витрат порівняно з випадком, коли кожна сторона могла би брати участь у розробленні їх умов; стандартизовані умови договорів приєднання зменшують можливість окремих працівників (наприклад, кредитних установ або страхових організацій) обманювати своїх керівників, домовляючись із клієнтами про "особливі" вимоги. Наприклад, можна домовитися про "відкати" в разі зменшення відсотка за кредитом.

Примітки

1. Трансакційні витрати - витрати на ведення переговорів і укладання угод, витрати контролю за дотриманням договірних зобов'язань.

2. Гриценко O.A., Павловська Л.М. Економічні основи договірного права / О А. Гриценко, Л. М.Павловська // Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. - 2001. - №2(5). - С.146-156.

70. Економічний підхід до аналізу злочинної поведінки. Підходи Гері Беккера

71. Модель протиправної поведінки Айзека Ерліха

Розвиток економічної концепції поведінки правопорушника після піонерної роботи Гері Беккера йшло, в основному по двох напрямках. Перший напрямок - модифікація підходу Гері Беккера з використанням моделі портфельного вибору. У рамках цього походу аналізується поведінка платника податків, який максимізує свій очікуваний дохід і вирішує, яку частину отриманого ним за певний період доходу варто відобразити в податковій декларації, а яку частину цього доходу не слід показувати податковим органам.

Інший підхід, найбільш популярний на сьогоднішній день серед дослідників, припускає, що максимізуючий свій добробут індивід розподіляє свій час між легальною або нелегальною діяльністю. Такий підхід, зокрема, знайшов своє відбиття в одній із найбільш цитованих праць найвідомішого економіста-кримінолога XX століття Айзека Ерліха [1]. Модель Айзека Ерліха [2], представлена в його праці, окрім усього іншого, пояснює раціональність рецидивізму: чим більше часу людина витрачає на нелегальну діяльність, тим менше в неї залишається часу на діяльність легальну й, відповідно, тим менший очікуваний дохід від діяльності, обмеженої рамками закону, і тим більший очікуваний дохід від протиправної діяльності.

Головний висновок Ерліха, підтверджений і перевірений ним емпіричними дослідженнями, заключається в тім, що злочинці цілком адекватно реагують на позитивні й негативні стимули до протиправної діяльності, що надходять, тобто поводяться не менш раціонально, ніж добропорядні громадяни.