РОЗДІЛ 2. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ ПРАВА: СТАНОВЛЕННЯ, РОЗВИТОК, МЕТОДОЛІЯ, ПРЕДМЕТНИЙ ПРОСТІР

Кожний аспект дослідження не тільки збагачує уявлення правознавців про внутрішні глибини договірного права, а й надає методологічний інструментарій для його пізнання та вдосконалення.

Економічна природа обміну полягає в здійсненні ефективного та справедливого розподілу ресурсів, що досягається шляхом порівняння обмінюваних благ, відтворення витрат на їх виготовлення та забезпечення еквівалентного, рівноважного заміщення корисностей. Обмін передбачає рівноцінне відшкодування витрат, які несуть обидві сторони взаємовідносин, і урівноваження їх інтересів. Все це регулюється об'єктивними законами товарного виробництва [8, с. 148]. Але обмін стає можливим тільки за умови, що володарі товарів повинні ставитися один до одного як особи, воля яких розпоряджається речами. Тому обмін завжди є вольовим актом (вольовим відношенням) незалежно від того, закріплено це законом чи ні [1, с.94]. У процесі розвитку обміну, що ґрунтується на відчуженні та привласненні благ, між людьми виникають вольові відносини, що закріплюються в категоріях права [1, с. 79]. Воля товаровиробника виражається в його здатності до здійснення вибору мети діяльності та спрямуванні внутрішніх зусиль на її досягнення. У процесі обміну ця воля включає настанову провести торговельно-обмінну операцію цілеспрямовано та вигіднішим способом. Вольові зусилля суб'єктів обміну об'єктивовані, по-перше, реальними економічними відносинами, в яких сторони обміну одягають на себе певні маски, наприклад, продавця чи покупця. Але ці "характерні економічні маски осіб - це лише втілені економічні відносини, як носіїв котрих ці особи протистоять одна іншій" [1, с. 95]. По-друге, воля суб'єктів обміну передбачає правосвідомість, що приписує дозволені та можливі форми поведінки. Правосвідомість суб'єкта не завжди набуває нормативної форми, що санкціонується державою. Закони товарної природи можуть виявлятися в природних інстинктах, звичаях, традиціях та ін. Але нормативна форма означає, що між людьми досягнуто домовленість про слідування певним правилам, які мають узагальнюючий характер і не конкретизують взаємодії між окремими суб'єктами. На практиці можливі договори, що спираються на "неявні правила", які не мають обов'язкової сили і підтримуються лише загрозою їх припинення після першого порушення. З точки зору економічної теорії договірні відносини не потребують юридичного захисту, якщо вони мають досконалий характер.

Примітки

1. Маркс К. Капитал. Критика политической экономии / К. Маркс ; т.1, кн.1. Процесс производства капитала // К. Маркс и Ф. Энгельс. - Соч. - Т.23. -М.: Политиздат, 1960. - 907 с.

2. Гриценко A.A. Развитие форм обмена, стоимости и денег / А. А. Гриценко. - К.: Основи, 2005. - 192 с.

3. Роберт Б. Уилсон. Обмен / Б. Уилсон Роберт // Экономическая теория ; пер. с англ. - Бозеруп Э., Кайндлбергер Ч., Ослон М. и др. ; под ред. Дж. Итуэла, М.Милгейта, П. Ньюмена. - М.: ИНФРА-М, 2004, - 931 с.

4. Ходжсон Д. Экономическая теория и институты: Манифест современной институциональной экономической теории / Д. Ходжсон ; пер. с англ. - М. Дело, 2003. - 464 с.

5. Институциональная экономика: новая институциональная экономическая теория : ученик / под. общей ред.. А. А. Аузана. - М. : ИНФРА-М, 2006. - 416 с.

6. Коуз Р. Фирма, рынок и право / Р. Коуз; пер. с англ.. Б. Пинскера. - М. : "Дело ЛТД" при участии узд-ва "Catallaxy". - 1993. - 192 с.

7. Одинцова М.И. Экономика права : учеб. пособие / М. И. Одинцова.-Гос. ун-т "Высшая школа экономики". - М.: Изд. дом ГУ ВШЭ, 2007. - 430 с.

8. Гриценко O.A., Павловська Л.М. Економічні основи договірного права / О. А. Гриценко, Л. М.Павловська // Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. - 2001. - №2(5). - С.146-156.

67. Передумови досконалого договору

Перше питання, на яке має дати відповідь договірне право - це питання про те, які договори повинні підлягати правовому захисту. З погляду економіста захисту підлягають договори, які сприяють підвищенню суспільної ефективності.

Поліпшення по Парето - принаймні, одна зі сторін поліпшить своє положення, при цьому положення іншої сторони не погіршиться -при укладанні договору відбудеться в тому випадку, якщо дотримуються наступні умови [1, c.149; 2, с.109]:

- сторони раціональні, тобто мають стабільні впорядковані переваги, і їхній вибір не обмежується примусом. Якщо людина не в змозі зрозуміти весь обсяг своїх договірних обов'язків і правильно оцінювати вигоди угоди, то такі суб'єкти визнаються недієздатними і не мають права укладати договори;

- сторони мають повну інформацію про свій вибір і його наслідки, яку вони отримують із власного досвіду про технологію, ресурси, переваги, так і ту, що надходить до них через ціни, що концентрують інформацію про зміни ринкової кон'юнктури;

- виконання договору не призведе до негативних зовнішніх ефектів (екстерналій), зокрема до зменшення суспільного багатства. Коли договір має досконалий характер, "жодний з гравців не вважатиме вигідним виділяти ресурси на переформування угод" [3,c. 110-111].

- сторони не мають ринкової влади; тобто угода, що відбувається між продавцем і покупцем, має комерційний характер, між ними немає ніяких специфічних взаємовідносин (асиметричності правового становища) та особливих умов здійснення угоди (асиметричність фінансових привілеїв).

Якщо ці умови дотримуються, то немає підстав для звернення до суду, оскільки укладений договір являє собою поліпшення по Парето.

Якби трансакційні витрати дорівнювали б нулю, то сторони могли б укласти досконалий договір, і це означало б, що в ньому немає пробілів і суди не потрібні для заповнення відсутніх умов. Сторони потребували б послуг держави тільки для захисту умов договору.