• 3. Порушення, пов'язані з ненормальними особистісними взаєминами учня з учителем. На цьому ґрунті можуть виникати навмисно організовані провокації. У таких випадках учитель має бути насторожі і ні в якому разі не піддаватися на провокації. Варто поза межами уроків або навіть школи проводити індивідуальну роботу з вихованцем, щоб налагодити нормальні стосунки.
• 4. Учні, особливо молодшого й середнього шкільного віку, схильні до ігор. Це нормально. Але окремі учні часто приносять на уроки різні предмети для ігор. Тут їм важко утриматися, щоб не задіяти свою іграшку у спілкуванні з товаришами чи похизуватися нею в класі. Тут потрібна певна система роботи вчителів з батьками й учнями. Варто під час батьківських зборів попросити батьків, щоб вони час від часу пояснювали дітям (та й стежили), щоб ті не брали з собою в школу іграшок. Необхідно самим учням постійно нагадувати, щоб не гралися під час уроку. Досить ефективним у боротьбі проти захоплення учнями іграшками безпосередньо на уроці є прийом, коли учні за вимогою вчителя "здають" свої іграшки на певний час на збереження в робочому столі педагога. Однак вчитель при цьому має узгодити такі дії з батьками.
• 5. Нині поширеним явищем є користування мобільними телефонами. Переважна більшість дітей шкільного віку також має цей засіб зв'язку. На перший погляд це досить зручний засіб спілкування між батьками й дітьми з погляду контролю за їхньою діяльністю. Але діти нерідко використовують цей електронний пристрій як засіб, що відволікає їх від навчальної роботи на уроці, може провокувати на певні порушення належного порядку на уроці. У цих випадках завдання вчителів (разом з батьками) допомогти дітям опанувати культурою користування мобільними телефонами. При цьому варто приділити увагу поясненню дітям шкідливості електромагнітних коливань низької частоти, що виникають у процесі роботи мобільного телефону, на здоров'я людини. Дослідження вчених показали: якщо діти з 12 років користуються стільниковими телефонами, то до 20—25 років у них в 5,2 разу частіше розвиваються пухлини мозку. Мобільний телефон особливо шкідливий дітям, тому що в них мозок ще тільки активно розвивається і має місце більша глибина проникнення випромінювання. У багатьох країнах уже починають задумуватися над проблемами користування мобільними телефонами. У Франції в школах взагалі заборонили користуватися мобільними телефонами, вважаючи їх особливо небезпечними для здоров'я дітей. У Японії в метро та в іншому громадському транспорті заборонили користуватися цим видом зв'язку, бо він надто шкідливий для оточуючих. Учителі мають постійно вести роз'яснювальну роботу серед учнів і батьків стосовно культури користування мобільними телефонами і цим самим певною мірою запобігати порушенням на уроках.
• 6. Трапляються випадки поодиноких "незлісних" порушень: упав портфель, штовхнув товариша, розпочав їсти на уроці та под. Учителі нерідко в таких випадках зупиняють урок і розпочинають "виховувати" винуватців перед усім класом. Це непродуктивна робота. Вона призводить до порушення загального ритму діяльності класного колективу. Мають бути інші підходи: вчитель, не перериваючи темпу і не руйнуючи структури уроку, робить невелику паузу у своєму монолозі й уважно та вимогливо дивиться на порушника. Як правило, такий учень приводить себе в порядок. Або: підійти до учня й тихенько на вушко висловити йому своє незадоволення. Можна просто доторкнутися рукою до голови чи плеча вихованця і цим самим заспокоїти його.
• 7. Інколи трапляються злісні витівки окремих учнів на рівні хуліганства. Передусім це учні, які принципово не визнають шкільних порядків, бравують своєю "незалежністю" й "хоробрістю", прагнуть здобути "славу" серед своїх однокласників, блазнюючи. Зрозуміло, що в класі можуть бути учні, які підтримуватимуть такі дії. Важко уявити собі стан, коли б учень наодинці з собою ні з того, ні з сього заліз під парту й розпочав кривлятися, нявкати чи гавкати. Такий дивак прагне звернути на себе увагу інших учнів, щоб хоч якось утвердити себе в колективі.
З метою нейтралізації таких негативних дій педагогові варто шукати різні методи впливу, зважаючи на індивідуальні особливості вихованця. У процесі індивідуальної роботи доречно виявити пізнавальні інтереси такого учня. Виходячи з цього, доручити йому підготувати цікаве повідомлення для своїх товаришів, допомогти йому цим самим утвердити себе в колективі однокласників.
Приклад 12
Учень 7-го класу Сергій Д. цікавиться футболом. Учитель може допомогти йому підготувати розповідь про історію улюбленого футбольного клубу або розповідь про зародження олімпійського руху.
Інший варіант: включити такого учня в підготовку й проведення колективної творчої справи, доручивши йому ту ділянку роботи, яка відповідала б його інтересам.
Можна піти шляхом нейтралізації такого витівника. Напередодні уроку домовитися з учнями, щоб вони навмисно не реагували на подібні витівки.
Трапляються випадки, коли з числа учнів виокремлюються негативні лідери, які можуть здійснювати руйнівний вплив на колектив вихованців. Ефективним у таких ситуаціях може бути спосіб розвінчування такого "героя" перед колективом.
Цікаві в цьому контексті спогади Віктора Терського, який у свій час разом з A.C. Макаренком працював вихователем у дитячій колонії імені О.М. Горького. "У 1948 році, — згадує Терський, — мене запросили працювати в Калінінградську область. Приїжджаю в колонію і бачу таку картину: дисципліни ніякогісінької, хлопці сидять і ріжуться в шашки. А самі — слаборозвинені й страшенні задаваки. До того ж вважають, що хто виграє — той розумний, а хто програє — той дурень. Переконати їх у помилковості такої думки нікому не вдається. Отаман обіграє всіх і скріплює оману кулаками. Хлопець здоровенний. Що робити?
Деякі вихователі зрозуміли, що треба якимось чином подружитися з хлопцями, інакше справи не підуть. Грають з вихованцями, програють і за умовами гри лізуть під стіл кукурікати. Таких хлопці називають "своїми". Але розмовляють з ними як з рівними, належної поваги немає. Це якраз той випадок, коли педагоги опустилися до рівня інтересів дітей та й сидять на цьому рівні, втративши своє вміння ведучих у процесі виховання.
Ні! Треба виходити з життя. Я пішов у книжковий магазин, купив книжку з теорії гри в шашки і почав аналізувати партії чемпіонів. На мене начальство колонії три дні сердилося за те, що я відокремився і до хлопців носа не показую. Працювати, мовляв, треба. А я все "симулюю", тому що розумів: інакше не можна. Три доби не спав, вивчив кілька ефективних дебютів та фіналів і пішов у колонію.
Заходжу. "Давай зіграємо!"
"А що з тобою грати! Васька, запри йому!.."
Слух у мене нормальний, чую характеристику збоку: "Бач, фітіль, який довгий та носатий!"
Васька продув кілька партій. Знехотя підходить отаман, сповнений самовпевнених надій.
"Ну давай!"
Граємо, граємо, граємо, граємо... Отаман рожевіє, червоніє, багряніє, чорніє. Намагається сваркою збити з пантелику, але... у нього нічого не виходить. Чую в себе за спиною скромний комплімент: "Дивись ти! Старенький, а теж трішки метикує!"
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технологія і техніка шкільного уроку» автора Кузьмінський А.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технологія і техніка організації учнів на уроці“ на сторінці 4. Приємного читання.
