У Швеції дітей, які не контактують з батьками, проводять більшість часу в тимчасових приміщеннях та на вулиці, називають "покинутими".
В Італії стосовно дитячої безпритульності вживається термін "неповнолітні групи ризику".
У Великобританії осіб вулиці залежно від віку називають "юні втікачі" — діти до 18 років, які пішли з дому або виховної установи; "молоді бездомні" — особи, що не мають роботи та постійного місця проживання; "ті, що сплять на вулиці" — підлітки і молодь, що не мають постійного притулку, ночують під мостами та в різних місцях вуличних будівель.
У Греції, Туреччині, Угорщині, Хорватії "дітьми вулиці" називають переважно циганчаті дітей біженців.
Таким чином, з наведених прикладів можна зробити висновок про те, що в багатьох країнах наявна соціальна проблема дітей, життєдіяльність яких переважно зумовлена умовами вулиці.
До "дітей вулиці" в Україні належать такі групи неповнолітніх:
• безпритульні діти — діти, які не мають постійного місця проживання у зв'язку із втратою батьків, асоціальними формами поведінки дорослих у сім'ї, та діти, яких вигнали з дому батьки;
• бездоглядні діти — діти, які мають певне місце проживання, але вимушені, перебувати на вулиці у результаті матеріальної неспроможності опікунів (родичів, бабусь, дідусів); психічних розладів батьків; байдужого ставлення останніх до виховання дітей;
• діти — втікачі з виховних установ — діти, що зазнали психологічного, фізичного та сексуального насильства в закладах інтернатного типу та притулках;
• діти — втікачі із зовні благополучних сімей — діти з високим рівнем конфліктності, патохарактерологічими особливостями, відхиленнями у психічному та особистісному розвитку;
• діти, що за своїми психологічними ознаками схильні до постійного перебування на вулиці — діти, позбавлені систематичного батьківського піклування; аутсайдери шкільних колективів; діти з яскраво вираженими ознаками важковиховуваності, схильні до безцільного проведення часу.
Література
• 1. Антонов В.В., Медков В.М. Социология семьи. — М., 1996.
• 2. Айшервуд ММ. Полноценная жизнь инвалидов. — М., 1991.
• 3. Батищева Г.О., Зайцева З.Г. Робота ССМ з молодою сім'єю. — К., 1994.
• 4. ВернерД. Реабилитация детей-инвалидов. — М., 1995. б. Виховання дітей з особливими потребами в сім'ї. — К.,
• 1998.
• 6. Гонеев АД., Лифинцева В А. Основы коррекционной педагогики. — М., 1999.
• 7. Іванова І.Б. Соціально-психологічні проблеми дітей-ін-валідів. — К., 2000.
• 8. Кон И.С. Психология ранней юности: Книга для учителя. — М., 1989.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціальна педагогіка» автора Богданова І.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 5. СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ З ДІТЬМИ, ЩО ЗАЛИШИЛИСЯ БЕЗ ПІКЛУВАННЯ БАТЬКІВ“ на сторінці 4. Приємного читання.
