• 9) закомплексованість, емоційне незадоволення;
• 10) відсутність соціальних навичок особистого життя;
• 11) відсутність особистого простору (власної кімнати, місця, де можна усамітнитися);
• 12) економічна депривація — діти не мають власних заощаджень і досвіду розпоряджатися грошима;
• 13) постійне перебування у вузькому комунікативному просторі;
• 14) відсутність власних речей (крім одягу та предметів особистої гігієни);
• 16) ранні сексуальні зв'язки; випадки сексуального насилля;
• 16) обмежені можливості у виборі професії;
• 17) відсутність навичок вирішення власних проблем з офіційними структурами;
• 18) соціальна незахищеність після виходу із закладів інтернатного типу.
Соціальне сирітство — явище, зумовлене ухиленням або відстороненням батьків від виконання батьківських обов'язків стосовно неповнолітньої дитини.
Соціальні сироти — це особлива група дітей, які внаслідок соціальних, економічних та морально-психологічних причин лишилися сиротами за живих батьків.
На сьогодні в Україні немає усталеного визначення щодо цієї категорії дітей. У пресі, періодичних виданнях, психолого-педагогічних роботах, результатах соціологічних досліджень вживаються такі терміни, як: бездоглядні; бездомні; безпритульні; діти вулиці; діти, позбавлені батьківського піклування; соціальні сироти; неповнолітні групи ризику.
Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) зараховує до них:
• дітей, які не спілкуються з власними родинами і живуть у тимчасових сховищах;
• дітей, які підтримують контакт з сім'єю, але через бідність, різні види експлуатації та зловживань стосовно них проводять більшу частину дня, а інколи й ночі, на вулиці;
• дітей — вихованців інтернатів та притулків, які через різні причини втекли з них і перебувають на вулиці.
Це узагальнена характеристика "дітей вулиці", оскільки залежно від соціально-економічних умов у країні ступінь мар-гіналізації має свої специфічні прояви.
Так, у країнах Латинської Америки, зокрема Бразилії, Аргентині, є певна кількість дітей, які живуть на вулиці і скоюють більшість асоціальних вчинків.
У країнах Європи дитяча безпритульність охоплює не лише дітей, що не мають постійного житла. У Бельгії розрізняють три групи "дітей вулиці": діти вулиці протягом більшої частини дня; діти, які жебракують, працюють на вулиці; діти, що живуть вдома, але вулиця є середовищем їх постійного місцеперебування.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціальна педагогіка» автора Богданова І.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 5. СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ З ДІТЬМИ, ЩО ЗАЛИШИЛИСЯ БЕЗ ПІКЛУВАННЯ БАТЬКІВ“ на сторінці 3. Приємного читання.
