Загальний розвиток людини відбувається за двома взаємопов'язаними напрямами: біологічному і соціальному. Успішний психічний розвиток людини відбувається завдяки розвитку біологічних задатків та властивостей людини, її функціонального дозрівання. Лише в соціальному середовищі виробляються у людини мова, навички поведінки, способи трудової діяльності, соціальні властивості і якості. Основними факторами розвитку виступають: спадковість, середовище, виховання, діяльність
Спадковість – відновлення у нащадків біологічної схожості з батьками.
Носіями спадковості є гени. Біологічна спадковість визначає ті риси людини, що відрізняють її від тваринного світу, тобто, спільні характеристики людського роду, а також визначає зовнішні і внутрішні відмінності однієї людини від іншої.
Людина успадковує передусім задатки типу нервової системи, на базі яких формуються тип темпераменту, деякі безумовні рефлекси, констатацію тіла, зовнішні ознаки (колір волосся, очей, шкіри), група крові, резус фактор. Можуть передаватися нащадкам недоліки нервової діяльності батьків, в тому числі і патологічні, що викликають психічні розлади. Спадковий характер мають певні хвороби. Негативно впливають на нащадків алкоголізм і наркоманія батьків. Генетика виявила більше 1500 спадкових аномалій людини.
Особливу роль у розвитку особистості відіграють задатки. Український психолог Г. Костюк вважав, що "дитина народжується з певними передумовами для подальшого психічного розвитку".
Задатки – вроджені анатомо-фізіологічні якості індивіда, природна передумова його розвитку.
Отже, кожна людська істота отримує від природи усе, аби стати людиною. Проте повноцінним членом суспільства стає лише за наявності певного середовища і під його впливом.
Середовище – комплекс зовнішніх явищ, які стихійно діють на людину і значною мірою впливають на її розвиток. Середовище, що оточує особистість можна умовно поділити на природне, соціальне.
Природне середовище (клімат, різноманітні природні умови і ресурси) впливає на спосіб життя людини та характер її трудової діяльності.
Соціальне середовище як сукупність суспільних умов, у яких людина живе і з якими постійно стикається, позначається на її розвитку найбільшою мірою. Чинники соціального середовища можна виділити три групи:
• мега- (планета, світ і космос);
• макро- (суспільство, держава,);
• мезо- (етнокультурні умови і тип поселення);
• мікро- (сім'я, дитсадок, школа, позашкільні заклади, релігійні організації, засоби масової інформації).
У середовищі людина соціалізується. Соціалізація – процес засвоює індивідом соціального досвіду, цінностей, норм, установок, властивих суспільству й соціальним групам, до яких він належить, процес інтеграції у суспільство.
Середовище, як відомо, переважно стихійно впливає на розвиток людини, керованим він стає у наслідок виховання і діяльності.
Виховання – процес цілеспрямованого формування особистості дитини.
Активний розвиток молодшого школяра відбувається у процесі пізнавальної діяльності.
Ефективність розвитку і формування особистості підвищується за умови, якщо вона стає не лише об'єктом, а й суб'єктом виховання.
Таким чином, загальними закономірностями психічного розвитку дитини є:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи інклюзивної педагогіки» автора Шевців З.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 2. Особливості розвитку особистості“ на сторінці 2. Приємного читання.
