Підготовка вчителя до організації навчального процесу

Основи інклюзивної педагогіки

допоміжних навчальних засобів.

За результатами діагностики вчитель початкових класів встановлює:

• 1) учнів, які потребують психолого-педагогічної, соціальної та медичної допомоги;

• 2) характер фізичних, психологічних, соціальних, педагогічних відхилень;

• 3) групи, до яких належать учні з однотипними відхиленнями;

• 4) методику соціально-педагогічної роботи.

Учитель початкових класів в умовах інклюзивної освіти повинен починати діагностичну діяльність із встановлення рівня шкільної зрілості.

Учень, який прийшов до школи, або уже навчається у школі, повинен бути зрілим в фізіологічному і соціальному відношенні, повинен досягти відповідного рівня інтелектуального і емоційного розвитку. Тому, поняття "готовність" до шкільного навчання є комплексним, багатогранним і охоплює усі сфери життя дитини.

У психолого-педагогічній літературі відомі уже апробовані методики визначення готовності дітей до школи за такими параметрами: планування, мотивація, рівень розвитку інтелекту. Кожен із параметрів має низький, середній, високий рівні, а рівень інтелектуального розвитку: низький, нижче середнього, середній, високий і дуже високий.

Таким чином, результатом діагностики є низький, середній і високий рівні готовності, а учень визначається як такий, що готовий до школи. Разом з тим до уваги беруться ще й такі параметри: 1) психолого-соціальна готовність (бажання навчатися, навчальна мотивація, уміння спілкуватися, організована поведінка); 2) розвиток шкільно-значущих психофізіологічних функцій (фонематичного слуху, артикуляційного апарату, дрібної моторики рук, просторова орієнтація, координація рухів, зорове сприймання, координація в системі око-рука); 3) розвиток пізнавальної діяльності (світогляд; розвиток мовлення, самостійності; сформованість інтелектуальних умінь, уміння організовувати і контролювати діяльність, визначати її тем); 4) стан здоров'я (стан здоров'я, темпи розвитку, обмін молочних зубів на постійні).

В інклюзивному класі частина дітей з особливими освітніми потребами за психолого-соціальним параметром готовності до ніколи помітно відстає від ровесників, вони мають низький рівень готовності, а тому не вміють планувати і контролювати свої дії, мотивація низька, не вміють слухати співрозмовника і виконувати логічні операції. У молодших школярів в інклюзивному класі частина учнів з нормальним розвитком й учнів з особливими освітніми потребами за цим же параметром готовності до навчання можуть бути готові, тобто уміють планувати й контролювати, мають пропедевтичні знання і навички з навчальних предметів, пропедевтичне мислення у формі словесних понять. У результаті навчання має відбуватися розвиток пізнавальної діяльності і шкільно-значущих функцій. Тому учням необхідний контроль за цими процесами, а відтак і дидактичне діагностування з метою з'ясування (виявлення) проміжного чи кінцевого результатів, визначених метою і цільовими завданнями уроку.

Діагностику психофізичних особливостей учнів з обмеженими можливостями життєдіяльності проводять у медичних закладах, а, як зазначалося у попередніх розділах, висновок про стан здоров'я дають ПМПК. Учитель повинен орієнтуватися в медичних діагнозах і знати класифікації первинних вад здоров'я за їх рівнем важкості, або виправити чи попередити виникнення можливих вторинних відхилень. Задля цього нижче розглядаються психолого-педагогічні характеристики відхилень у дітей з особливими освітніми потребами, до яких відносять дітей-інвалідів, дітей з незначними порушеннями здоров'я, дітей з соціальними потребами.

Класифікація розумової відсталості вперше розробив німецький психіатр Е. Крепелін. За рівнем важкості інтелектуальну недостатність визначив як ідіотію, імбецильність і дебільність. Ці терміни у Західній Європі та США використовуються лише в медицині. У широкій соціально-педагогічній практиці вживається узагальнене визначення "важковиховувані".

У 1994 році ВООЗ визначила чотири рівні зниження інтелекту: незначну, помірну, важку і глибоку (див.: табл. 6.2).

Таблиця 6.2.

Характеристика зниженого інтелекту за міжнародною систематикою

Коефіцієнт інтелектуМіжнародна система
71 і вищеНорма
50-70Незначна розумова відсталість, утруднення в навчанні
35-49Помірна розумова відсталість, труднощі у навчанні
25-39Важка розумова відсталість, значні труднощі у навчанні
20 і нижчеГлибока розумова відсталість

Класифікація залишкової слухової функції для вчителів початкових класів направлена на обґрунтування різних підходів до навчання дітей з недоліками слуху. В основу такої класифікації покладено здатність дитини відтворювати мову на тій чи іншій відстані від джерела передачі інформації, а також критерії звуку в децибелах (див.: табл. 6.3).

Таблиця 6.3.

Класифікація осіб з зниженим слухом та визначення рівня відтворення розумової мови

Слух (дБ)Відстань, з якої відтворюється мова (м)Тип школи
До 354-5ЗОШ
35-402-4Загальноосвітня школа без слухових апаратів, перша парта
40-601-2ЗОШ із використанням слухового апарату
60-900,25-1Школа для слабочуючих з використанням слухових апаратів
Більше 90Не чуєШкола для глухих

У залежності від рівня порушення зору діти з дизонтогеніями класифікуються на сліпих і слабозорих.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи інклюзивної педагогіки» автора Шевців З.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Підготовка вчителя до організації навчального процесу“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Загальні засади інклюзивної педагогіки

  • Основні категорії інклюзивної педагогіки

  • Інклюзивна педагогіка в системі педагогічних наук

  • Міжпредметні зв'язки інклюзивної педагогіки

  • Тема 2. Особливості розвитку особистості

  • Поняття "норма" і "відхилення" у розвитку дитини

  • Розвиток психіки дітей з обмеженими можливостями здоров'я

  • Розвиток емоційної сфери молодшого школяра з різними видами дизонтогенезу

  • Розвиток конативної сфери

  • Тема 3. Соціально-педагогічна діяльність учителя в умовах інклюзивної освіти

  • Сутність соціально-педагогічної діяльності вчителя початкових класів

  • Закономірності, принципи, функції та напрями соціально-педагогічної діяльності

  • Професійна компетентність вчителя початкових класів при виконанні соціально-педагогічної діяльності в інклюзивному класі

  • Розділ 2. Теорія інклюзивної освіти, навчання та виховання

  • Предмет і завдання дидактики інклюзивної освіти, її категорії

  • Система закладів освіти для дітей з обмеженнями життєдіяльності

  • Особливості організації інклюзивного навчання у загальноосвітній школі

  • Тема 5. Зміст інклюзивної освіти

  • Нормативні документи змісту інклюзивної початкової освіти, курикулум

  • Особливості забезпечення змісту інклюзивної освіти дітей з особливими освітніми потребами

  • Командний підхід як умова реалізації змісту освіти

  • Тема 6. Структура та організація цілісного педагогічного інклюзивного процесу

  • Сутність, мета і завдання інклюзивного навчання

  • Підготовка вчителя до організації навчального процесу
  • Схема вивчення дитини

  • Соціальний паспорт класу

  • Безпосередня підготовка до процесу навчання

  • Визначення мети і цільових завдань уроку у їх системі

  • Тема 7. Форми організації процесу навчання в інклюзивній школі

  • Спеціальні форми навчання в інклюзивному класі

  • Тема 8. Методи навчання

  • Класифікація методів навчання

  • Загальні методи навчання

  • Інноваційні методи навчання

  • Спеціальні методи

  • Методи розвитку і корекції емоційної сфери

  • Методичні прийоми корекції конативної сфери молодших школярів

  • Критерії вибору методів навчання

  • Засоби навчання

  • Тема 9. Дидактичне діагностування учнів в інклюзивному класі

  • Портфоліо учнів як засіб оцінювання індивідуальних досягнень

  • Тема 10. Теорія інклюзивного виховання

  • Основні методи і форми інклюзивного виховання

  • Глосарій