• 1) протесту і опозиції (активного протесту – неслухняність, брутальність, агресивна поведінка, прагнення роботи все назло; пасивного протесту – інфантильна поведінка, псевдо втрата навичка охайності, втечі із школи чи з дому, авто агресивна поведінка);
• 2) відмови (від їжі, спілкування з оточуючими);
• 3) імітації (лихослів'я, алкоголізм, паління, носіння певного одягу, зачісок);
• 4) тривожність і невпевненість.
Найпростішим типом девіації є делінквентна поведінка, яка характеризується психологічною схильністю до асоціальних вчинків.
Утеча для сучасних дітей – це реакція на неблагополучие середовище виховання із-за педагогічної некомпетентності батьків, підвищеній комунікативності дітей, впливу товаришів. Діти покидають дім через неправильно вибраний батьками стиль спілкування з дітьми, емоційну депривація), за компанію з товаришем.
Насильство у сім 'ї – примусовий контроль одного члена сім'ї над іншими, реальна дія або погроза фізичної, психічної, економічної, сексуальної образи та застосування насильства. Найчастіше від сімейного насильства страждають жінки і діти, воно носить комбінований характер і негативно впливає на психічне та фізичне здоров'я. Результатом соціалізації дитини у такій сім'ї є виникає почуття провини, депресії, безпорадність, перебування у стані постійного стресу, фобії, зухвала поведінка неслухняність, втечі з дому.
Порушення розвитку, за даними психоневрологов, дитячих психіатрів, фахівців в області лікувальної педагогіки, найбільш різко проявляються в емоційно-вольовій сфері дитини та її характері (А. Лазурський, В. Кащенко, М. Буянов, А. Захарова, А. Личко та ін.). У літературі виділяють різні характерологічні і поведінкові відхилення дитини.
Розгальмування, гіперактивність. Рухова розгальмування може поєднуватися з іншими відхиленнями. Найбільш часто розгальмування поєднується з психічною незрілістю, яку називають інфантилізмом (М.Буянов).
Підвищена емоційна збудливість (ефективність).
Афективна поведінка – це не медичний діагноз, а схильність дітей до частих, гострим і руйнівним емоційним станам, що виявляється в підвищеній уразливості, неприборканість емоцій сміху і плачу, примхах, впертості, гостро виражених симпатіях і антипатіях до людей, імпульсивності вчинків і спонукань дитини. При цьому можуть бути присутніми загальмованість, страхи і асоціальна поведінка.
Сором'язливість, полохливість, наявність хворобливих страхів (фобій), пасивність властиві не тільки дитині, а й підлітку. Вони можуть бути виражені в різному ступені і в різних формах.
Песимізм (зневіру, безнадію, схильність бачити у всьому тільки погане) в юнацькому віці – теж аномалія, так само, як і його протилежність – надмірна постійна веселість. Постійне невдоволення собою і оточенням створює безліч проблем у спілкуванні, вирішенні життєвих завдань.
Особливу групу становлять діти з аутичного поведінкою (ауто – занурення в себе, відчуженість від оточення). Такі діти відносяться до категорії "важких", оскільки звичайні способи взаємодії та виховні впливу не завжди ними приймаються.
З порушеннями в розвитку вольових процесів людини пов'язується і таке явище, як імпульсивність, яка проявляється в тому, що дія мимоволі виривається у суб'єкта, він не може свідомо регулювати свої наміри, зважувати і обдумувати їх. Іноді це може прийматися за рішучість. Однак сильне імпульсивна необдумане дію швидко слабшає, як тільки зустрічається з протидією, що вимагають тривалого зусилля.
Сприйнятливість до негативних впливів пов'язана з підвищеною сугестивністю – навіюванням, готовністю підкорятися впливу навколишніх.
Негативізм проявляється в невмотивоване опорі якого впливу, що виходить від інших, і виникає як захисна реакція на впливи, які суперечать потребам людини. Відмова від виконання вимоги є своєрідний спосіб виходу з конфлікту. У психологічній літературі називаються дві форми негативізму – пасивний, що виражається у відмові виконувати пропоновані вимоги, і активний, при якому відбуваються протилежні дії. Негативні реакції при тривалому емоційне неблагополуччя дитини можуть стати якостями його особистості.
Жорстокість, деспотизм, агресивність виражаються в бійках, руйнівному ставленні до речей, образах, лайки, прагненні мучити слабкого або тварин. Агресія може бути фізична і вербальна, пряма і непряма.
Безцільна брехня – це ненавмисна брехня, від якої дитина не може утриматися. Він не знає причини своєї неправдивості і не пов'язує її з яким або умислом.
Безцільне злодійство – зародкова форма явища, яке фахівці називають клептоманією. Дитина може колекціонувати самі незвичайні предмети, і мотивація на перший погляд залишається неясною. Наприклад, правопорушення, вчинене підлітком, виявилося повною несподіванкою для його батьків. За характеристикою мами, це був спокійний і незлобивий хлопчик, мав хобі – колекціонував трубки від вуличних таксофонів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи інклюзивної педагогіки» автора Шевців З.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розвиток конативної сфери“ на сторінці 2. Приємного читання.
