Розділ «ЛЕКЦІЯ 3.2. Майстерність публічного виступу. Особливості читання психологічної лекції»

Професія психолога в даний час вважається однією з найпрестижніших і елітних. Багато психологів, розуміючи це, у своїй поведінці та спілкуванні з працівниками інших професійних сфер демонструють деякий психологічний апломб, зарозумілість.

Напевно, подаючи на лекції психологічну інформацію у вимушено спрощеній, популярній формі, психолог може сам ставитися до такої манери не зовсім схвально ("Доводиться пояснювати багато простих речей"). Усвідомлено або часто неусвідомлено в інтонаціях психолога-лектора проглядається деяка зверхність до слухачів ("Це так просто, а Ви не розумієте!").

Демонстрація зарозумілої позиції сприяє формуванню відчутної дистанції, відчуженості між слухачами і психологом-лектором та природно, не сприяє виникненню між ними взаєморозуміння і психологічного контакту.

Як подолати це досить поширене "професійне захворювання" психологів?

Н. Самоукіна рекомендує при організації психотехнічної підготовки до лекції виконати медитаційні вправи. Наприклад: пригадати перші місяці навчання у виші або на спеціальних психологічних курсах. Чи все там було зрозумілим з початку? Якщо не все, то з якими труднощами входження у психологічну професію Ви стикалися? Які проблеми Вам доводилося вирішувати під час професійної адаптації? Які професійні труднощі, переживаєте в даний час? Якими способами намагаєтеся їх подолати?

Подумати про те, що психологія, загалом, дійсно складна, трудомістка професія. І якщо витрачено роки на засвоєння психологічних знань і отримання професійного досвіду, недоцільно чекати від слухачів швидкого розуміння і включення у психологічну проблематику.

Подумати над тим, що психологія не повинна всім подобатися тільки тому, що Ви самі цікавитеся нею і вибрали її своєю професією.

Зрозуміти, що власне завдання на лекції полягає тільки у тому, щоб спробувати зацікавити слухачів, відносячись до них із повагою їх особистісної позиції у ставленні до психології.

4. ДЕМОНСТРАЦІЯ МЕНТОРСЬКОЇ ПОЗИЦІЇ.

Дана помилка є характерною, головним чином, для молодих фахівців, учорашніх випускників психологічних факультетів вишів. Виступаючи перед аудиторіями педагогів, батьків, дітей, вони демонструють позицію керівника, наставника, повчального вихователя. Особливо неефективною є подібна поведінка в аудиторії, що складається з людей старшого віку. У таких слухачів, як правило, виникає до лектора недовіра, іноді навіть глузлива іронія.

Як позбавитися такої позиції?

При підготовці до лекції намагатися відчути та зрозуміти дійсну складність питань, що розглядаються. Багато з них не розв'язується за допомогою одного тільки роз'яснення, "як треба робити", їх вирішення вимагає тривалих зусиль педагогів, батьків, дітей. Деякі психологічні проблеми (наприклад, невміння спілкуватися або власна тривожність) вимагають від людини тривалої та систематичної роботи над собою.

Пригадати вчителя, якого Ви самі дуже любили і поважали, коли вчилися в школі. Активізувати своє відчуття авторитету цього вчителя, відчути повагу до нього, неначе Ви на декілька хвилин стали школярем.

Подумати, як би Ви побудували психологічну лекцію, якби її читав цей учитель? Якщо б він сидів серед Ваших слухачів? Чи стали б Ви повчати його: "Треба робити так"? Якщо ні, то яку манеру читання лекції Ви б вибрали?

Пам'ятати про те, що розповідь "як треба робити" малоефективна. Після такої лекції слухачі розходяться і продовжують працювати, як і раніше, тобто нічого не змінюється в їх свідомості.

Подумати, яку манеру читання лекції необхідно вибрати, щоб слухачі пішли задумавшись? Як вже протягом лекції "запустити" їх внутрішній процес самоаналізу власного професійного досвіду і прагнення до позитивного самовдосконалення і розвитку?

5. ЧИТАННЯ ЛЕКЦІЇ В ОПИСОВІЙ МАНЕРІ.

Багато психологів продовжують читати лекції з практичної психології в описовій манері: вони розповідають про проблему, наводять приклади для ілюстрації висловлених положень, в кінці лекції формулюють деякі загальні рекомендації. Після такої лекції слухачі засвоюють деякі знання та інформацію, але не отримують головного - керівництва до дії, тобто технологій.

Наприклад, психолог детально розказує про емоційний світ дитини, про умови, що впливають на його формування, способи розвитку нормальної емоційності дитини. Проте в лекції немає інформації про те, як заспокоїти дитину, що знаходиться в стані афекту.

Сучасна аудиторія освітнього закладу чекає від лектора не просто популярних розповідей про психологію, вона чекає конкретних, технологізованих програм, психологічно обґрунтованих дій дорослого для оптимізації і підвищення ефективності взаємодії з дітьми.