Розділ «ЛЕКЦІЯ 3.2. Майстерність публічного виступу. Особливості читання психологічної лекції»

Під час виступу не намагатись поправляти і обсмикувати одяг, оскільки цим будете привертати увагу слухачів до одягу, відволікаючи їх від власних слів.

Руки.

Якщо є кафедра, то лектор може покласти руки на неї, проте це не повинно створювати враження, що доповідач на неї спирається. Така поза може бути сприйнята аудиторією як готовність до стрибка (на слухачів).

Під час репетиції перед дзеркалом доцільно визначити, як краще тримати руки, щоб виглядати природно. Для недосвідченого доповідача краще опустити їх уздовж тіла. Не потрібно класти руки в кишені, схрещувати їх на грудях. Про негативне значення цих жестів мова йшла у відповідній лекції.

Поза.

Коли доповідач погойдується назад-вперед, човгає ногами або тупцяє на місці, це відволікає (або розважає) аудиторію. Доцільною є поза, при якій вага тіла рівномірно розподілена на обидві ступні, тіло злегка нахилено вперед, щоб забезпечувати вільне дихання і хороше звучання голосу. Проте це не означає, що потрібно стояти нерухомо. Періодичне незначне переміщення по аудиторії є навіть доцільним під час публічного виступу. Рухатися краще, не заглиблюючись у ту частину зали, де сидять слухачі, а паралельно їй.

Жести.

Цицерон говорив, що публічний виступ вимагає постійного контролю доповідача за рухами свого тіла. У "Правилах вищого красномовства" М. Сперанського серед багатьох інших повчань є і таке: "Рука рухається тільки... в місцях пристрасних, жарких і живих".

Зайва "мімічна віртуозність" оратора, за влучним виразом Д. І. Писарєва, не тільки не прикрашає його, а може викликати іронію слухачів, їх веселий сміх.

Істинна ж майстерність оратора виявляється в єдності слова і жесту. Найкращий і найдосконаліший жест - той, який не помічають слухачі, оскільки вони захоплені змістом мови оратора.

Малодосвідченому оратору варто починати з помірної жестикуляції і розвивати відповідні навички поступово. Необхідно позбутися несвідомих рухів, що повторюються,- почісування, потирання, осмикування. У багатьох випадках це може викликати у слухачів роздратування, яке виникає при безупинному повторенні слів-паразитів.

Візуальний контакт.

Для більшості доповідачів зазвичай помітною є тенденція періодично дивитися на ліву частину аудиторії і менше звертати увагу на слухачів, що сидять справа, надаючи основну увагу центру. Необхідно ж безперервно ковзати поглядом по аудиторії. Такий тип візуального контакту з аудиторією надає можливість лекторові визначити слухачів, які здаються стурбованими або проявляють ознаки нудьги чи байдужості. Звертаючись безпосередньо до таких слухачів, звичайно вдається відновити повний контроль над аудиторією. Для цього необхідно використовувати відповідні прийоми привернення та утримання уваги слухачів (про це йшлося у відповідному питанні лекції).

Щоб досягти повноцінного візуального контакту з аудиторією, слід підтримувати його з одним або групою слухачів протягом періоду, що відповідає часу прочитання абзацу середньої величини. Більш тривале зосередження погляду на комусь із слухачів може викликати у об'єкта зорової уваги неприємне відчуття.

Досвідчений доповідач протягом виступу намагається створити у кожного слухача враження, що він звертається до нього особисто.

Відсутність чи недостатність візуального контакту між лектором та аудиторією сприймається слухачами як байдуже ставлення до них оратора. Тому враження аудиторії від такої промови лектора буде негативним.

ПОРАДИ ЛЕКТОРУ ЩОДО ПОЗИ, ЖЕСТИКУЛЯЦІЇ, ТЕХНІКИ МОВЛЕННЯ

1. Не схрещувати ноги, не ставити їх разом. Положення тіла повинне бути стійким - краще ставити ноги на ширину плечей.

2. Стежити, щоб коліна були завжди випрямлені, коли Ви стоїте.

3. Змістити центр тяжіння трохи вперед.