РОЗДІЛ 11. Конфлікт інтересів. Податкові роз'яснення. Строки давності

11.1. Правила та порядок застосування конфлікту інтересів. податкове роз'яснення

Досконалість форм і методів передачі коштів свідчить про рівень розвитку держави, її економічних і правових інститутів. Створення податкової системи - це не тільки практична, а й велика наукова проблема. Вона потребує глибокого аналізу господарського життя в державі, доходів населення і підприємницьких структур, бюджету сім'ї. Лише за такими матеріалами можна дійти висновку щодо доцільності введення того чи іншого податку, спрогнозувати його вплив на економічні та соціальні процеси.

Найбільшого розквіту податки сягають за умов розвинутої ринкової економіки. Вони стають об'єктивним елементом фінансових відносин між державою та юридичними й фізичними особами. Формується завершена модель податкової системи кожної держави. Вона включає методи й об'єкти оподаткування, ставки податків, строки їх сплати, контроль за витрачанням.

Змінюються не тільки види і форми стягнення до бюджету певних сум коштів, а й саме ставлення до податків. Вони стають ефективним знаряддям втілення державної політики з питань економіки та соціального розвитку. За допомогою податків здійснюється перерозподіл валового внутрішнього продукту в територіальному та галузевому аспектах, а також між різними соціальними групами. Цей перерозподіл згладжує вади ринкового саморегулювання, створює додаткові стимули для ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, підтримання рівня зайнятості.

Проте в західних демократичних системах присутні сильні групи представників соціального спрямування, які завжди впроваджують розумні основи оподаткування і домагаються удосконалення системи в цілому. Ось чому дуже важливого значення набуває прийняття податкових кодексів, в яких законодавчо закріплюється рівномірність оподаткування, захист платника від свавілля податкових служб, дотримання податкової таємниці, чіткий і законодавчо прописаний спосіб вирішення податкового конфлікту. Розроблення та впровадження в Україні довгоочікуваного Податкового кодексу дає можливість чіткого вирішення податкових конфліктів, тому що податкові служби і платники податків керуються одними законами і нормативними актами, але які можна розуміти по-різному у різних ситуаціях і відповідно до яких можна винести різні рішення.

Проблема формування взаємної довіри, партнерських відносин між податківцями і громадянами є ключовою в морально-правовому регулюванні поведінки працівників податкової служби. Безперечно, довіру громадськості до податкової служби слід підтримувати неупереджуваними, прозорими, доброчесними діями її працівників.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 17. Кодексу професійної етики працівників Державної податкової адміністрації України [83] працівник повинен виконувати свої обов'язки, передбачені законами України "Про державну службу" [30], "Про державну податкову службу в Україні" [27], "Про державну таємницю" [32], іншими нормативно-правовими актами, та не допускати корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, визначених Законом України "Про боротьбу з корупцією" [34], а також працівник не має права займатися забороненою законодавством діяльністю, повинен відмовитися від здійснення іншої, не забороненої чинним законодавством діяльності, якщо вона може призвести до конфлікту інтересів.

Згідно із Кодексом [83] вирішення спірних питань між платниками податків та працівниками податкових структурних підрозділів здійснюється за допомогою застосування правила "конфлікту інтересів". Зупинимося на цьому визначенні з метою більш докладнішого його вивчення.

Поняття "конфлікт" характеризується винятковою широтою змісту та можливістю використання в різноманітних значеннях.

В перекладі з латині [18] - зіткнення і його можна розглядати як: 1. Суперечність у поглядах і відношеннях, зіткнення протилежних інтересів, гостра суперечка. 2. Відсутність згоди і непоступливість між двома або більшою кількістю сторін, фізичними особами або групами, чи юридичними особами, коли кожна з них визнає і відстоює лише свою позицію. 3. Крайня загостреність суперечностей, що призводить до ускладнень чи гострої боротьби.

Конфлікт обов'язково має соціальний характер, тому що в його основі лежать об'єктивні розбіжності або протиріччя цілей та інтересів різних суб'єктів. Основними причинами будь-якого конфлікту можна назвати - обмеженість ресурсів, які потрібно ділити, взаємозалежність завдань, розходження з метою, розходження в інтересах і цінностях, розходження в манері поведінки, у рівні освіти, а також погані комунікації, за допомогою яких здійснюється передача інформації для прийняття відповідного рішення.

Таким чином, конфлікт це одна з можливостей, що може бути використана суб'єктами для вираження та вирішення (або врегулювання) їхніх протиріч.

У спеціальній літературі [55] конфлікти розглядаються на соціальному, соціально-психологічному або психологічному рівнях, що діалектично пов'язані один з одним. Визначальним у виникненні конфліктів виступає поєднання об'єктивних та суб'єктивних факторів. Фактори, що об'єктивно спричиняються виникнення конфліктів можна розглядати як деякий набір об'єктивних параметрів, що викликають об'єктивний конфліктний стан системи міжособистісної взаємодії. При цьому підкреслюється також істотна залежність конфлікту від зовнішнього контексту, у якому даний конфлікт виникає та розвивається. Важливою складовою частиною цього контексту необхідно назвати соціально-психологічне середовище (різні соціальні групи з їхніми специфічними особливостями), що розуміється досить широко та не обмежується найближчим оточенням особистості.

Момент усвідомлення ситуації як конфліктної пов'язаний також з перевищенням індивідуального порога толерантності. Цей універсальний психологічний механізм виникнення конфліктів не виключає можливості наступної багатоваріантності в розвитку конфліктної ситуації. Визначальну роль у сприйнятті людиною конфліктної ситуації грає суб'єктивна значимість протиріччя, що лежить в основі конфлікту, або той "особистіший зміст", що це протиріччя має для даного індивіда. Цей особистіший зміст визначається всім індивідуальним життєвим досвідом людини, точніше - такими характеристиками його особистості, як потреби та інтереси.

Загальне між потребами й інтересами полягає в тому, що в обох випадках ми маємо справу із прагненнями людини, що безпосередньо впливають на її соціальну та економічну поведінку. Однак якщо потреби орієнтують поведінку людини на володіння тими благами, які виявляються життєво необхідними або стимулюють життєво значимі способи діяльності людини, то інтереси - це ті стимули дії, які виникають із взаємного відношення людей один до одного. Безпосередній предмет соціального інтересу - це не саме благо як таке, а ті позиції індивіда або соціальної групи, які забезпечують можливість одержання цього блага. А оскільки ці позиції нерівні, то інтереси створюють виникнення значної кількості конфліктів, ніж потреби. В теоретичному аналізі інтереси набагато частіше поєднуються із соціальним станом, що фіксує на певний час сукупність можливостей, надаваних суспільством особі. Саме соціальний стан окреслює межі доступного та можливого для індивіда і соціальної групи. Через можливе й у принципі доступне воно впливає на формування реалістичних бажань та прагнень. Положення, закладені в бажаннях, почуттях, умонастроях і життєвих планах, перетворюється в сукупність складних стимулів діяльності - в інтереси, які виступають як безпосередня причина соціальної поведінки.

З боку суспільства на формування інтересів здійснюють найбільший вплив інститути (органи влади) та системи розподілу життєвих благ, що склалися в ньому. Через системи розподілу вирішується найбільш істотне завдання організації будь-якої соціальної спільноти: співвіднесення результату діяльності та визнання цього результату через винагороду. При цьому не слід мати на увазі лише матеріальну або фінансову винагороду. Як винагорода може використовуватися досить широкий спектр не тільки майнових, але й духовних благ, надання яких означає підвищення престижу особи, яка винагороджується, або соціальної групи за те, що вважається або визнається корисним для суспільства в цілому.

Будь-які соціальні інститути, особливо інститути розподілу (податкові органи), найтіснішим образом пов'язані з організацією економічного життя. Але разом з тим вони мають продовження в сфері політичних, тобто владних, відносин. Тому економічні інтереси мають тенденцію до перетворення в інтереси політичні. З одного боку, вони регулюють розподіл благ, а з іншого, - розподіл маси населення даного суспільства відповідно за наявними в суспільстві позиціями, соціальними ролями, положеннями. А що ж відбувається при виникненні розбіжностей щодо необхідності оподаткування між платниками податків, податковими органами та державою? Відповіддю на це питання є виникнення саме податкового конфлікту, розглянемо існуючий взаємозв'язок між перерахованими вище суб'єктами, що може спричинити невідповідність між їхніми інтересами та потребами (рис. 11.1).

Рис. 11.1. Виникнення податкових конфліктів між суб'єктами оподаткування

У психології [55] існує чотири основних типів конфліктів, що також актуальні і для сфери оподаткування - внутрішньо-особистий, міжособистісний, конфлікт між особистістю та групою і міжгруповий конфлікт.