РОЗДІЛ 11. Конфлікт інтересів. Податкові роз'яснення. Строки давності

Відповідно до рис. 11.1 внутрішньо-особистий конфлікт виникає тоді, коли до однієї людини пред'являються суперечливі вимоги. Наприклад, керівник відділу, директор може зажадати, щоб виконавець постійно перебував в офісі податкової адміністрації або на підприємстві, а також "працював" із платниками податків/клієнтами на місці. Іншим часом він виражає невдоволення тим, що його співробітник витрачає занадто багато часу на платників податків/клієнтів і не займається основною (перевірочною) діяльністю.

Цей тип конфлікту може виникнути також у результаті того, що виробничі вимоги не погоджуються з особистісними потребами або цінностями. Наприклад, підлеглий планував у суботу - у свій вихідний - якісь сімейні заходи, а начальник у п'ятницю ввечері оголосив йому, що у зв'язку з виробничою необхідністю він повинен у суботу працювати. Внутрішньо-особистий конфлікт виникає як відповідь на робоче перевантаження або недовантаження.

Найпоширенішим типом конфлікту є міжособистісний. Найчастіше це боротьба керівника за обмежені ресурси, робочу силу, фінанси і т.п. Кожний вважає, що якщо ресурси обмежені, то він повинен переконати вищестояще керівництво виділити їх саме йому, а не іншому керівникові. Міжособистісний конфлікт може проявлятися також і як зіткнення особистостей, тобто людей із різними характерами, несумісними темпераментами, які просто не в змозі працювати та ладити один з одним.

Конфлікт між особистістю та групою. У виробничих групах установлюються певні норми поведінки і трапляється так, що очікування групи суперечать очікуваннями окремої особистості. У цьому випадку виникає конфлікт. Іншими словами, між особистістю та групою конфлікт виникає тоді, коли ця особистість займе позицію, відмінну від позиції групи.

Міжгруповий конфлікт. Як відомо, організації складаються з безлічі як формальних, так і неформальних груп. Навіть у найкращих організаціях між ними і виникають конфлікти.

Відповідно до ст. 16 Кодексу податкових працівників [83] подається наступне визначення конфлікту інтересів в оподаткування - це будь-який вид стосунків, який не відповідає інтересам держави або може перешкоджати об'єктивному виконанню обов'язків працівника.

Податковий конфлікт за аналогією з пожежею легше попередити та складно загасити, в обох випадках фактор часу може стати вирішальним, тому що конфлікт і пожежа страшні своїм розростанням. Тому зусилля підприємця, фіскальних працівників, насамперед, повинні бути спрямовані на попередження конфлікту.

Вирішення податкового конфлікту варто розпочинати з виявлення його причин, постановки правильного діагнозу. Втеча від вирішення податкових конфліктів перешкоджає їхньому розв'язанню. Для цього необхідно співпрацювати з податковими органами для отримання взаємовигідного рішення.

Як свідчить практика вирішення податкових конфліктів вони можуть бути викликані невідповідністю реаліям часу та бюрократичністю засад податкового адміністрування; частим внесенням змін у податкове законодавство; різним правовим статусом платників податків та контролюючих органів; відсутність зворотного зв'язку між платником податків і контролюючим органом; каральним характером податкової системи по відношенню до платників податків; відсутністю гласності у реалізації податкової політики держави; відсутністю інформації про ефективність використання мобілізованих фінансових ресурсів; великим штатом працівників контролюючих органів, низькою кваліфікацією працівників податкових органів або самого підприємця, недоліком конструктивного спілкування, невір'ям бухгалтера в можливість переконати податкового інспектора в правильності своєї позиції, небажанням податкового органу врахувати заперечення та доводи платника податків, "керівними" роз'ясненнями вищестоящих податкових органів, прямими вказівками начальника податкового органа. І в кожному окремому випадку для вирішення конфлікту повинні бути використані різні прийоми та способи.

Якщо працівник податкових органів некомпетентний, і це є причиною конфлікту, то можна використовувати "метод пряника", запропонувавши йому допомогу у зборі аргументів і формулюванні висновків. Якщо працівник податкових органів розуміє слабкість своєї позиції, але змушений підкорятися наказу свого начальника, то тоді краще вести переговори з начальником податкового органа, використовуючи або "метод страху (сорому)", або "метод здивування (шокування)", завчасно підготувавши скаргу у вищий орган.

Прорив у свідомості працівників податкових органів, у першу чергу, є результатом дій різних психологічних факторів, і тільки потім результатом логічних побудов та раціонального мислення.

Відповідно до пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-Ш "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" [35] із змінами та доповненнями конфлікт інтересів між платниками податків та контролюючими органами виникає у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, і внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, то рішення приймається на користь платника податків.

Практика застосування Закону № 2181 свідчить про те, що він не зовсім чітко регламентує окремі питання порядку погашення зобов'язань платників податків. Окремі статті Закону № 2181 не узгоджуються з положеннями інших податкових законів, що призводить до його неоднозначного розуміння і трактування. Зрозуміло, що в переважній більшості випадків від такого "різноманіття" страждають саме платники податків.

Парламент вже неодноразово намагався внести зміни до Закону № 2181 і абсолютна більшість таких спроб, на жаль, нічим не закінчувалась. Однак з опублікуванням 26 березня 2003 р. в газеті "Урядовий кур'єр" Закону "Про внесення змін до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 20 лютого 2003 р. № 550-ІУ (далі - Закон про внесення змін) можна говорити про "міні" податкову реформу.

Стара редакція Закону № 2181 [22] закріплює перевагу інтересів платника податків у разі різного тлумачення законодавства лише в межах процедури оскарження рішень контролюючих органів в адміністративному порядку (по вертикалі вищому органу). Суди ж не були зв'язані таким правилом. Підтвердженням тому є Постанова Пленуму Вищого господарського суду України "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки" [98] від 25 липня 2002 р. № 1056.

Так, п. 7.6. цієї постанови вказує: "При вирішенні господарських спорів судам слід мати на увазі, що положення підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" [22] стосуються лише процедури апеляційного узгодження, яка здійснюється контролюючими органами і не поширюється на процес розгляду спору в судовому порядку". На думку пленуму Вищого господарського суду України, встановлені названим законом принципи вирішення конфлікту інтересів можуть бути застосовані лише на стадії апеляційної процедури узгодження сум податкових зобов'язань та оскарження рішень контролюючих органів, які здійснюються в порядку, передбаченому ст. 5 Закону № 2181 [22].

Тепер же, відповідно до внесених до Закону № 2181 змін, усі колізійні положення українського законодавства, за якими рішення може бути прийняте як на користь платника податку, так і контролюючого органу, мають вирішуватись виключно на користь платника податку [35]. Тобто в разі виникнення обгрунтованих сумнівів у правоті контролюючих органів платник податків завжди має козирну карту у вигляді правила "конфлікту інтересів".

Подібні законодавчі пріоритети ставлять перед судами непросту проблему - збільшення кількості судових спорів за участю платників податків та контролюючих органів. Нова редакція правила "конфлікту інтересів" зумовить активніші дії платників податків із захисту своїх прав у судовому порядку.

Термінологія будь-якого закону спрямована на усунення можливості неоднозначного тлумачення одних і тих самих ситуацій. Визначення конкретного поняття має важливе значення, оскільки кожен недолік юридичного терміну тягне за собою на практиці негативні наслідки. Необхідно зазначити якщо у певній сфері правового регулювання податкових правовідносин є "правильне співвідношення правових норм", то не може бути "можливості для їх неоднозначного тлумачення" та навпаки.

З наведеного робиться висновок, що хоча й відбувається пошук такого співвідношення норм, які мають застосовуватися, виробляються певні критерії, але ні законодавчих, ні теоретичних, ані критеріїв оцінки правового регулювання як такого, що "містить можливість для множинного тлумачення" вироблених судовою практикою, - немає.