РОЗДІЛ 11. Конфлікт інтересів. Податкові роз'яснення. Строки давності

Тобто правило "конфлікту інтересів" має застосовуватися під час вирішення спорів між господарюючими суб'єктами, а не лише під час процедури адміністративного оскарження і це буде проблематичним доки не буде вироблено відповідних критеріїв для встановлення правової ситуації "конфлікту інтересів" та її (правової ситуації) вирішення.

Наявність закріплених у Конституції України [54] та чинному законодавстві України [23; 27; 30; 32; 34; 35] правових принципів дають змогу усунути будь-які уявні суперечності між нормами права на стадії розгляду справи в суді - суд, вирішуючи конкретну справу, відходить з можливості множинного тлумачення норм й для даного конкретного випадку застосовує такий спосіб тлумачення, який найбільш чітко відображує в рішенні суду волю законодавця.

При цьому він, звичайно ж, може погодитися із однією із сторін спору, що найчастіше й відбувається, або, задовольняючи позов чи відмовляючи у його задоволенні, запропонувати своє тлумачення норми права для даного конкретного випадку.

Українські податкові органи надзвичайно рідко застосовують правило "конфлікту інтересів" на стадії адміністративного оскарження під час розгляду скарг платників податків через імовірну "спотвореність свідомості" своїх працівників фіскальним ухилом щодо розуміння завдань роботи із платниками податків.

Саме через це перевантажується судова система і держава вимушена фактично "в холосту" витрачати кошти на обслуговування спорів між платниками податків та органами державної податкової служби, за якими судова практика вже склалася. На користь такого погляду свідчать наші спостереження - статистика виграних спорів явно на користь платників податків [67].

На сьогодні судові спори з податковими органами нерідко пов'язані із застосуванням останніми "силового прийому" боротьби у вигляді порушеної проти платника податків кримінальної справи. Кримінально-процесуальні заходи не лише дозволяють податковим органам отримати об'єктивну інформацію про податкове правопорушення і тим самим реально сприяти розкриттю злочину, а також дають змогу завадити розгляду спору в господарському суді, а також психологічно вплинути на платника податків [99].

Згідно з існуючим правилом, закріпленим у пп. 5.2.6 п. 5.2. ст. 5 Закону № 2181 [35], якщо платник податків оскаржує рішення податкового органу до суду, обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може ґрунтуватись на такому рішенні контролюючого органу до остаточного вирішення справи судом. Виняток складають ситуації, коли таке обвинувачення не тільки базується на рішенні контролюючого органу, а й доведено на підставі додатково зібраних доказів відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України.

Така норма не надавала платнику податків повного захисту від штучно порушених кримінальних справ, оскільки податковий орган міг звинуватити його в пов'язаному зі спором злочині - підробленні печаток, підписів, перевищенні повноважень тощо. Після цього податковий орган звертався до господарського суду з проханням зупинити розгляд справи до вирішення по суті кримінальної справи.

Позиція Вищого господарського суду з цього питання відображена в постанові його Пленуму "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки" [98] від 25 липня 2002 р. № 1056. Пункт 7.9 цієї постанови зазначає, що господарським судам слід вирішувати питання про зупинення провадження в справах за наявності даних про порушення кримінальної справи, де об'єкт злочинного посягання пов'язаний з предметом судового розгляду. Поновлення такого розгляду можливе тільки після закінчення провадження у відповідній кримінальній справі. При вирішенні пов'язаних з цим питань слід враховувати також роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 9 жовтня 2000 р. № 02-5/540 [103].

Тобто Вищий господарський суд дав господарським судам карт-бланш на вирішення питання про обов'язкове зупинення провадження в справі на підставі ст. 79 ГПК України (в зв'язку з неможливістю розгляду справи до вирішення пов'язаної з нею кримінальної справи податковим чи іншим органом). Внаслідок цього в програші залишався платник податків.

Закон про внесення змін до Закону України №2181 [35] виправив цю ситуацію, зазначивши, що порушення кримінальної справи за будь-яких приводів і підстав стосовно платника податків або його службових (посадових) осіб не може бути підставою для зупинення провадження у справі або залишення без розгляду скарги (позову) такого платника податків, поданої до суду в межах процедури апеляційного узгодження.

Такі зміни передбачають розгляд господарської справи незалежно від кримінально-правових методів роботи податкових органів.

Таким чином, основним призначенням правила "конфлікту інтересів" [106] є вирішення колізій, тобто суперечностей у нормативно-правових актах. Застосування цього правила при розгляді апеляцій платників податків є обов'язковим. Однак найбільш проблемним питанням є встановлення наявності підстав для застосування конфлікту інтересів. Конфлікт інтересів може бути лише у тому випадку, коли має місце можливість неоднозначного розуміння норми відповідного закону чи іншого нормативно-правового акта, або коли норми одного нормативно-правового акта суперечать іншому. Отже, необхідно визначити, коли може виникнути така ситуація.

Випадки, коли конфлікт інтересів відсутній: 1. Коли суперечать один одному нормативні акти різної юридичної сили. В Україні існує така ієрархія нормативно-правових актів (наводиться у порядку підпорядкованості):- Конституція України;- міжнародні угоди України, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України;- закони України;- нормативні акти Президента та Уряду України;- нормативні акти міністерств та відомств, органів місцевого самоврядування, видані в межах їх повноважень. Кожен нормативний акт має відповідати усім нормативно-правовим актам вищої юридичної сили (тобто закони і міжнародні угоди мають відповідати Конституції України, нормативні акти Президента і Уряду - Конституції та законам України, відомчі нормативні акти - Конституції, законам і нормативним актам Президента і Уряду України). Таким чином, якщо має місце суперечність між нормативними актами різної юридичної сили - конфлікт інтересів відсутній. У цьому випадку мають застосовуватись норми акта, що має вищу юридичну силу.

2. Коли суперечать один одному акти рівної юридичної сили, але один з них є спеціальним у відповідній галузі. Нормативні акти в національній правовій системі, як правило, мають галузеву спрямованість. Тобто кожен нормативний акт регулює певну групу суспільних відносин з окремих питань. Ця група може бути більшою або меншою, але, крім Конституції України, у нашій державі немає нормативних актів, які б охоплювали усі суспільні відносини. Отже, податкові відносини теж регулюються відповідною групою нормативно-правових актів, що так і називається - законодавство з питань оподаткування. Спеціальне законодавство завжди має пріоритет при вирішенні питань, які воно регулює. Для податкового законодавства це правило встановлено ч. 3 ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" [23], яка передбачає: Ставки, механізми справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законами України, крім законів про оподаткування. Отже, якщо різні правила встановлені спеціальним нормативним актом з питань оподаткування і нормативним актом, який регулює інші відносини - конфлікт інтересів також відсутній. У цьому разі мають застосовуватись норми спеціального нормативного акта з питань оподаткування.

Конфлікт інтересів наявний у тому випадку, коли: - нормативні акти рівної юридичної сили, що регулюють питання оподаткування, суперечать один одному;- норми одного нормативного акта з питань оподаткування суперечать одна одній;- норма нормативно-правового акта з питань оподаткування викладена неоднозначно, унаслідок чого можливе різне розуміння прав та обов'язків платника податків або органу державної податкової служби. Тут слід керуватись тією нормою, що відповідає інтересам платника податків.

Для вирішення податкових конфліктів між суб'єктами оподаткування можна надати наступні практичні рекомендації:

1. Можливість залучення для вирішення конфлікту кваліфікованих податкових консультантів та приділити вирішенню конфлікту досить часу - це одна з важливих переваг підприємця в податковому конфлікті. Податкові органи в цих ресурсах обмежені.

2. У податковій суперечці важливо проявляти наполегливість, відмінну від агресивності і підпорядкованості. Наполегливість допоможе перебороти розбіжності точок зору платників податків та фіскальних органів.

Дуже часто один здатен переконати, оскільки він наполегливий і впевнений у своїх знаннях, висновках, а інший не здатний. Сперечатися з першим, як правило, не виникає бажання у податківців, а другим можна спритно маніпулювати, оскільки він проявляє м'якість там, де вона не потрібна й навпаки.