Розділ VІ. Правила погашення та зняття судимості

Підставою для правил про погашення або зняття судимості є насамперед Кримінальні кодекси України 1960 р. та 2001 р., Кримінально-процесуальний кодекс України, постанова Пленуму Верховного Суду України № 16 від 26.12.2003 р. «Про застосування судами законодавства про погашення і зняття судимості», судова практика, а також праці відомих юристів [438].

Правило 1. Вся інформація про непогашену або не зняту судимість особи, яка має правове значення по кримінальній справі, повинна знаходитися у вступній частині вироку (постанови, ухвали). Ніхто, крім суддів, не вправі остаточно вирішувати питання про наявність (чи відсутність) судимості у засуджених осіб.

Аналіз судових рішень свідчить про те, що судді, на жаль, цим питанням не приділяють необхідної уваги. Приведемо тільки один приклад із судової практики.

Приклад: Вироком районного суду від 25.01.2007 р. В., раніше неодноразово судимого, останнього разу 09.08.2000 р. за ч. 3 ст. 81, ст. 17, ч. 3 ст. 81 КК, ст. 42 КК на 3 роки 9 місяців позбавлення волі, звільненого із місць позбавлення волі 30.04.2003 р. умовно-достроково на 1 рік 2 місяці 13 днів, — було засуджено за ч. 1 ст. 309 КК на 3 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням. Із матеріалів справи вбачається, що інкримінований йому злочин В. вчинив 11.09.2006 р. У касаційному поданні прокурор стверджує про те, що дії засудженого підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 309 КК, оскільки цей злочин він вчинив повторно. Верховний Суд України, скасовуючи вирок суду, відзначив, що суд і органи досудового слідства, хоча й послалися на те, що В. раніше притягувався до кримінальної відповідальності, але в повній мірі цього питання не з’ясували. Як убачається з матеріалів справи, В. вже притягувався до кримінальної відповідальності і був засуджений за аналогічні злочинні діяння, а в такому разі правильність юридичної оцінки В. за ч. 1 ст. 309 КК викликає сумніви. Оскільки висновок суду про винність В. зроблено на підставі неповно перевірених даних про особу, колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає скасуванню, а справа — направленню на додаткове розслідування, під час якого належить перевірити зазначені обставини і у разі їх доведеності, прийняти рішення про юридичну оцінку дій В. і подальший хід справи [439].

Суддям необхідно ретельно перевіряти всі дані про попередні судимості особи, з’ясовувати, чи не скасовувалися або не змінювалися вироки відповідними судовими інстанціями, чи не скорочувався строк покарання за амністією, в порядку помилування і коли саме особа була фактично звільнена від покарання. Дані про час звільнення містяться у довідках про звільнення із виправно-трудової установи, а також можуть бути одержані в інформаційних центрах МВС тощо, а про відбуття додаткового покарання — в місцевих органах Державного департаменту України з питань виконання вироків [440].

По-перше, на наш погляд, повинна бути насамперед інформація про те, коли, яким судом, по якій статті КК, який вид і розмір покарання (основного та додаткового) був призначений, коли і на якій підставі чого засуджений був звільнений.

Наприклад, запис в вироку повинна бути наступною: «- раніше судимого: 06.06.2005 р. Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 КК на 3 роки позбавлення волі, звільненого 23.03.2008 р. по відбуттю покарання»;

По-друге, якщо особа має дві чи більше судимостей, то повинна бути інформація також і про те, коли після першої (другої, третьої…) судимості той вчинив новий злочин, оскільки, згідно з ч. 5 ст. 90 КК, якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить злочин, перебіг строку погашення судимості переривається і обчислюється заново.

Наприклад, запис в вироку повинна бути наступною: «- раніше судимого:

1) 06.06.2002 р. Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 185 КК на 2 роки позбавлення волі, звільненого 23.03.2004 р. по відбуттю покарання;

2) 11.09.2007 р. Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК, який той вчинив 13.02.2007 р., на 2 роки позбавлення волі, звільненого 11.09.2009 р. по відбуттю покарання» [441].

Якщо не вказувати в цьому прикладі час вчинення нового злочину, то із той інформації яка є, неможливо з’ясувати, до закінчення (або не до закінчення) строку погашення судимості був вчинений новий злочин, оскільки згідно з п. 7 ч. 1 ст. 89 КК особи, засуджені до позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, визнаються такими, що не мають судимості, якщо протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

В третє, якщо особа засуджується за два і більше злочинів (сукупність злочинів), то повинна бути інформація про те, який вид і розмір покарання призначений за кожен злочин, який вид і розмір покарання призначений за сукупністю злочинів, оскільки у цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожний злочин після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за сукупністю злочинів.

Наприклад, запис в вироку повинна бути наступною: «- раніше судимого: 06.01.2005 р. Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 296 КК на 2 роки обмеження волі, за ч. 3 ст. 185 КК на 3 роки позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 70 КК остаточно призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 23.03.2008 р. по відбуттю покарання»;

В четверте, у вступній частині вироку повинна бути інформація про те, які злочини особа вчинила будучи неповнолітньою, оскільки, якщо особа раніше засуджувалася за злочин, вчинений у віці до 18 років, до неї мають застосовуватися положення не тільки ст. ст. 88–91 КК, а й ст. 108 КК [442].

Зокрема, нерідко суди не враховують того, що строки погашення судимості для неповнолітніх злочинців засуджених до позбавлення волі (п. п. 2–4 ч. 2 ст. 108 КК) значно менші від строків, які передбачені для дорослих злочинців (п. п. 6–9 ст. 89 КК).

Наприклад, запис в вироку повинна бути наступною: «- раніше судимого: 06.01.2005 р. Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 КК, який він вчинив будучи неповнолітнім, на 3 роки позбавлення волі, звільненого 06.01.2008 р. по відбуттю покарання».

Правило 2. Дані про зняту чи погашену судимість не повинні заноситись до вступної частини вироку. В таких випадках суди зазначають у вироку, що особа не має судимості, з посиланням на відповідні норми КК 1960 р. чи КК 2001 р. залежно від того, за яким законом вирішено це питання”[443].

Правило 3. Якщо у особи є одночасно підстави для звільнення її як від відбування покарання, так і для звільнення її від покарання, то суд повинен звільнити цю особу тільки від покарання, оскільки, згідно ч. 3 ст. 88 КК, вони визнаються такими, що не мають судимості. Звільнення же особи від відбування покарання в цьому випадку погіршує її становище, оскільки, наприклад, на протязі іспитового строку вона має судимість (ст. ст. 75, 89 КК).