Розділ VІ. Правила погашення та зняття судимості

На відміну від положень ч. 5 ст. 55 КК 1960 р., де особа вважалася судимою за обидва злочини до закінчення строку погашення судимості за найбільш тяжкий з них, два строки погашення судимості за перший і другий злочин будуть спливати паралельно і закінчаться кожен із них самостійно, залежно від їх тривалості.

Правило 22. Зміст ч. 5 ст. 90 КК дозволяє не враховувати судимість за злочини, за які особа була засуджена пізніше і враховувати судимість за злочини, за які особа була засуджена, наприклад в перший раз. Це ще одна із відмінностей Кримінального кодексу України 2001 р. від Кримінального кодексу України 1960 р., оскільки згідно вимог останнього — це зробити було не можливим, так як можливо було не враховувати судимість тільки за злочини, за які особа була засуджена раніше.

Правило 23. У разі звільнення особи від кримінальної відповідальності чи покарання, вчинення нового злочину не перериває строк погашення судимості за попередній злочин [449].

У разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК) за останній злочин, строк погашення судимості за попередній злочин переривається і його необхідно обчислювати з дня набрання законної сили обвинувальним вироком.

Приклад: Вироком районного суду від 10.03.2006 р. Т., раніше судимого: 1) 15.05.1998 р. за ч. 2 ст. 215-3 КК на 2 роки позбавлення волі; 2) 29.01.2002 р. за ч. 3 ст. 185 КК на 3 роки позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, звільненого від покарання 29.08.2003 р., - було засуджено за ч. 1 ст. 121 КК на 5 років позбавлення волі. Із матеріалів справи убачається, що інкримінований йому злочин він вчинив 18.11.2005 р. Ухвалою апеляційного суду вирок змінено: на підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання. Верховний Суд України, скасовуючи ухвалу апеляційного суду, зокрема відзначив, що апеляційним судом не було враховано, що Т. раніше засуджувався за умисний злочин, передбачений ч. 2 ст. 215-3 КК 1960 р., судимість за який не погашена [450].

Важко погодитися з висновком Верховного суду України про те, що апеляційним судом не було враховано, що Т. раніше засуджувався за умисний злочин, передбачений ч. 2 ст. 215-3 КК 1960 р., судимість за який не погашена, оскільки, на наш погляд, судимості засудженого Т. за обидва злочини (ст. 215-3 ч. 2 КК 1960 р. та ст. 185 ч. 3 КК) погашені. Вчинення Т. злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, перервало перебіг строку погашення судимості за злочин, передбачений ч. 2 ст. 215-3 КК 1960 р., який згідно п. 5 ч. 1 ст. 55 КК 1960 р., дорівнювався 3 рокам з дня відбуття покарання [451]. Якщо обвинувальний вирок від 29.01.2002 р., наприклад набрав законної сили через 15 діб після закінчення строку на подання апеляції, то строк погашення судимості за злочин, передбачений ч. 2 ст. 215-3 КК 1960 р., закінчився 13.02.2005 р. (13.02.2002 р. + 3 роки). Строк погашення судимості за злочин передбачений ч. 3 ст. 185 КК закінчився ще 29.07.2003 р. (29.01.2002 р. + 1 рік 6 місяців). Таким чином, коли Т. 18.11.2005 р. вчиняв злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК, судимості за раніше вчиненні ним злочини, були погашені відповідно до законодавства України.

Правило 24. У разі призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків строки погашення судимості повинні обчислюватися окремо для кожного злочину з дня відбуття остаточно призначеного покарання (основного та додаткового) за сукупністю злочинів або вироків.

Правило 25. При призначені покарання за сукупністю злочинів за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК, особа має тільки одну судимість.

Правило 26. Дострокове зняття судимості можливе:

— щодо осіб, які відбули покарання тільки у виді позбавлення волі або обмеження волі (ч. 1 ст. 91 КК);

— щодо засуджених, які довели своє виправлення зразковою поведінкою і сумлінним ставленням для праці (ч. 1 ст. 91 КК);

— після спливу не менше половини строку погашення судимості, встановлених законом (ч. 2 ст. 91 КК);

— при дотриманні порядку зняття судимості. (ч. 3 ст. 91 КК).

Правило 27. Якщо особа раніше засуджувалася за злочин, вчинений у віці до 18 років, до неї мають застосовуватися положення не тільки статей 88–91 КК, а й статті 108 КК [452].

Відповідно до вимог ст. ст. 88–91 КК початок і закінчення судимості (ст. 88 КК), погашення судимості при звільненні від відбування покарання на підставі ст. 104 КК (п. 1 ст. 89 КК), порядок обчислення строків її погашення (ст. 90 КК), перебіг строків погашення судимості при вчиненні засудженим нового злочину (ч. 3 ст. 90 КК) такий же для неповнолітніх злочинців як і для повнолітніх.

Правило 28. Особливості погашення судимості у неповнолітніх (ч.ч. 1–2 ст. 108 КК):

1) норми ст. 108 КК поширюються тільки на осіб, які вчинили злочин до досягнення ними 18-річного віку:

2) такими, що не мають судимості визнаються неповнолітні:

— засуджені до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, після виконання цього покарання;

— засуджені до позбавлення волі, після спливу певного строку, обумовленого ступеню тяжкості вчиненого злочину.