(Посвята для тих, хто виріс серед злиднів та й без прихильного слова)
При шляху зростала смоква на камінню...
Хто ішов — топтався по її корінню...
На палючім сонці... без роси й води...
Ще на ній ніколи не росли плоди.
От ішов Учитель — забажав він сісти,
З довгої дороги забажав і їсти:
Став шукати плоду в смоквинім гіллі.
Не знайшов нічого — та й прокляв її.
Припочить під нею сів з учениками.
Луснуло коріння в них попід ногами,
Та й усохла смоква... Бідне деревце!
Ти росла без плоду... Винно ти за це?!
— Може, дозволите прочитати ще й четверту строфу, що ви її заборонили мені читати? — насмілився попрохати Костянтин.
— Та вже читайте, коли так цікаво вам, — неохоче згодивсь автор. І Костянтин дочитав:
Ах, попівство й досі сміє нас навчати:
«Треба неплодюче дерево зрубати,
Треба геть спалити, щоб і попіл згас!» —
Багачі! радійте! віра ця — для вас.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Андрій Лаговський» автора Кримський Агатангел на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПРОКЛЯТА смоковниця“ на сторінці 1. Приємного читання.
TextBook