Розділ «НЕ ПОРОЗУМІЮТЬСЯ»

Андрій Лаговський

(Із життя істериків)

І

Дочекався я свого святонька.

Виряджала в світ мене матінка...

— Нехай, сину мій, ми працюємо,

Нехай цілий вік ми горюємо —

Та не всі ж, як ми, в землі риються:

Може, є такі, що і миються.

Як знайдеш таких, милий синочку,

Простели себе, як рядниночку.

Чоло з похилу не поморщиться,

Спина з похилу не покорчиться,

Спина з похилу не покривиться,

Зате ступить пан і подивиться.

Зате ступить пан на покірного І прийме тебе, як добірного.

І з панами ти привітаєшся,

З полем батьківським розпрощаєшся...

Перечитавши ці вірші, студент Андрій Іванович Ла-говський осміхнувся, бо щось згадав. Він стояв коло столу, перегортав свої листи, записки і всякі інші шпаргали, та й усе, що непотрібне, він одкидав набік, себто щоб знищити. Співомовку Руданського, що оце він узяв до рук, він давно-давно колись переписав був сам, власною рукою, вже тому год вісім, ще тоді як був гімназистом та здобув од своєї матері один курйозний лист. Того листа він тоді пришив був до віршів і переховував обидва документи вкупі.

Перегорнувши сторінку далі, Лаговський побачив і того самого материного листа. Мати була неписьменна — посла-ніє до сина зложив їй якийсь писака під її диктант. Як перечитав Лаговський ту писульку, він знов осміхнувся, та вже якось криво й кисло. От що стояло там:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Андрій Лаговський» автора Кримський Агатангел на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „НЕ ПОРОЗУМІЮТЬСЯ“ на сторінці 1. Приємного читання.