Розділ «ПРОКЛЯТА смоковниця»

Будем разом їсти, спати,

Буду пильно наглядати —

Книжку ти яку читаєш,

З ким говориш, де буваєш...

Твій я буду судія —

Будеш весь такий, як я...—

Голос хриплий, деспотичний;

Вид його — не естетичний.

Хоч душа його й вельможна,

Ноги ж... дихати не можна!

Аж заквилив я з одчаю:

«Ні... Покинь мене, благаю!..

Ідеалом — будь мені,

Але жити разом — ні!»

II

Це був сон. І — хочу вірить —

Не прогнав би я аскета.

Але сон був добрий образ Долі кожного поета.

Ти, поете, не дивуйся,

Що тебе не дуже люблять,