Розділ «Частина четверта»

Розділ 20

День сімнадцятий. Сонцезахисні окуляри

О сьомій ранку Харрі увійшов до камери попереднього ув’язнення № 23, і за ним зачинили двері. На нарах сидів Беккер і без будь-якого виразу дивився на нього. Харрі всівся на стілець, який прихопив з кімнати охорони й поставив у центрі п’ятиметрової камери Поліцейського управління.

Всупереч усім правилам він запропонував Беккеру цигарку з доволі пом’ятої пачки «Кемела».

– Тут навряд чи дозволено палити, – сказав Беккер.

– Якби я тут стирчав із перспективою на довічне ув’язнення, – відповів Харрі, – то ризикнув би.

Беккер мовчки дивився на нього.

– Беріть-беріть. Кращого місця, щоб подиміти, тут не знайдете.

Професор криво посміхнувся і взяв запропоновану цигарку.

– З Юнасом усе гаразд, – повідомив Харрі, виймаючи запальничку. – Я поговорив з Бендиксенами, і вони погодилися взяти його до себе на кілька днів. Мені, звісно, довелося добряче посваритися з Охороною дитинства, але в результаті я їх переконав. До того ж пресі про ваш арешт ми поки що не повідомляли.

– Чому? – запитав Беккер й обережно нахилився над полум’ям запальнички.

– Я до цього ще повернуся. Ви маєте зрозуміти, що коли не станете співпрацювати, я не зможу надалі приховувати цю інформацію від журналістів.

– А, ви – добрий слідчий. А лихий – той, що допитував мене учора, так?

– Вірно, Беккере, я – добрий слідчий. І я б хотів поставити вам кілька запитань без протоколу. Все, що ви розповісте, не буде, та й не може бути використане проти вас. Ви згодні відповідати?

Беккер знизав плечима.

– Еспен Лепсвік, котрий допитував вас учора, вважає, що ви брешете. – Харрі випустив дим убік від датчика пожежної сигналізації на стелі.

– Про що?

– Про те, що в гаражі в Камілли Лоссіус ви тільки поговорили з нею і відразу пішли.

– Але це правда.