Розділ «Частина четверта»

Вона поглянула на сигарету:

– Ти коли-небудь зраджував, Харрі?

– Що значить – «зраджував»?

– Коли ти кохаєш людину, але спиш з кимось іще.

– Так.

– А тоді, коли ми з тобою були разом?

– Ти знаєш, я не можу бути цілком у цьому впевнений.

– Гаразд, а в тверезому стані?

– Ні, ніколи.

– А як ти вважаєш, чому я зараз тут?

– Ти це з цікавості запитуєш?

– Я серйозно, Харрі.

– Я знаю. Але не знаю, чи хочу відповідати.

– Тоді більше не отримаєш сигарети!

– Облиш. Я вважаю, що ти гадаєш, ніби хочеш мене, а насправді хочеш відчувати бажання до нього…

Ці слова нависли над ними, наче грізне «Ме5не, текел, фарес», накреслене на стіні спальні.

– Ти такий… безапеляційний. – Ракель простягла Харрі сигарету і схрестила руки на грудях.

– Може, ми не будемо тоді цього торкатися? – запропонував він м’якше.

– Але мені треба про це поговорити! Невже ти не розумієш? Бо я божеволію. Господи, я вже й так збожеволіла, якщо я тут… – І вона натягнула ковдру до підборіддя.

Харрі повернувся до неї. Він до неї ще навіть не доторкнувся, а вона вже втисла голову в подушку, заплющила очі, і крізь її трохи розтулені губи виривалося часте дихання. І він подумав: як їй це вдається? Так швидко перескочити від соромливості до хтивості? Чому вона така… прямолінійна?