Розділ «9 розділ Солом'яник замислює втечу»

Солом'яник замислює втечу

Чіп непомітно залишив дівчат і собі поспішив за зеленобородим охоронцем.

Військо Завойовниць повільно розтікалося містом, бо дівчата раз за разом зупинялися, виколупуючи спицями смарагди зі стін будинків і тротуарів.

Коли Чіп та охоронець опинилися в палаці, там іще не знали про завоювання Смарагдового міста.

Солом’яник і Джек – Гарбузова Голова саме грали в кільця на задньому дворі, коли несподівано з’явилася Королівська Гвардія Оза. Охоронець влетів до двору беззбройний, простоволосий, на його форму шкода було дивитися, а коли він біг, то за ним іще на цілий метр лопотіла зелена борода.

— Запиши одне очко на мій рахунок, — холоднокровно мовив Солом’яник страхопудові. А тільки тоді обернувся до охоронця: — Що сталося, чоловіче?

— О, Ваша Величносте!.. Ваша Величносте!.. Місто… завойоване! — задихаючись промовив той.

— От тобі й маєш! — озвався Солом’яник. — Зроби таку ласку, піди позамикай на засуви всі двері й вікна палацу, а я поки що покажу Джекові, як правильно метати кільця.

Охоронець кинувся виконувати наказ, а Чіп, котрий ходив за ним як тінь, залишився у дворі й став із цікавістю спостерігати за Солом’яником.

Його Величність і далі спокійнісінько метали кільця, немов це не його тронові загрожувала небезпека, але страхопуд, побачивши Чіпа, швиденько пошкандибав на своїх дерев’яних ногах до хлопця.

— Доброго дня, шляхетний батечку! — радісно закричав він. — Який я радий, що ти тут. Та капосна Дров’яна Козла занесла мене аж сюди.

— Я так і знав, — відказав Чіп. — Напевне, ти весь побився, бідолаха, живого місця на собі не маєш, так?..

— Та ні, ми добре добралися, — заспокоїв його Джек, — а Його Величність дуже люб’язно мене прийняли.

Тут повернувся зеленобородий охоронець, і Солом’яник запитав:

— То хто, ти кажеш, мене завоював?

— Полчище дівчисьок, поназбиране з усіх чотирьох кінців Країни Оз, — відповів охоронець, іще досі блідий від страху.

— І де ж було моє непохитне військо? — допитувалися Його Величність, суворо дивлячись на охоронця.

— Ваша Непохитна Гвардія кинулася навтьоки, — чесно зізнався охоронець, — бо нема такого чоловіка, що встояв би перед жахливою зброєю цих завойовниць.

— Ну, добре, — мовив Солом’яник, трохи подумавши. — Якщо я втрачу трон, то втрата невелика, бо непроста це справа — правити Смарагдовим містом. Та й ця корона — річ не з легких, у мене від неї голова болить. Сподіваюся, завойовниці не четвертуватимуть мене тільки за те, що мені пощастило стати Королем Смарагдового міста?

— Я чув, як вони говорили, — втрутився Чіп, — що зроблять із вашої одежі килимок для ніг, а вашим черевом понабивають диванні подушки.